Анализ       Справочники       Сценарии       Рефераты       Курсовые работы       Авторефераты       Программы       Методички       Документы     опубликовать

Тема: «Превентивне виховання»




Скачать 134.19 Kb.
НазваниеТема: «Превентивне виховання»
Дата20.10.2012
Размер134.19 Kb.
ТипДокументы
1. /seminar_Govoruxa/Превентивне виховання.doc
2. /seminar_Govoruxa/Соц_альний розвиток особистост_.doc
3. /seminar_Govoruxa/формування ц_нн_сного ставлення особистост_ до сусп_льства та держави..doc
Тема: «Превентивне виховання»
Тема: «Соціальний розвиток особистості»
Тема: «Формування ціннісного ставлення особистості до суспільства І держави»

СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА № 131


Виступ

на семінарі


Тема:


«Превентивне виховання»


Підготувала:


вчитель німецької мови вищої категорії, старший вчитель

Говоруха Ніна Василівна


Київ 2012


Тема: “Сутність і методи превентивного виховання школярів


Проблеми нашого суспільства гостро впливають на школу. Помітним стало в учнів падіння інтересу до навчання. Кількість важковиховуваних підлітків зростає. Зараз це складне соціальне та педагогічне явище. Його подолання вимагає від освітньої установи розробки ефективної системи превентивного виховання учнівської молоді.


“Превентивний” – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний. Система превентивного виховання – це керована діяльність, яка забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки.

Превентивне виховання в школі – це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю школярів.


Всі превентивні заходи, які складають систему роботи школи поділяються на три типи:


1. Первинна соціальна превенція спрямована на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей, на попередження несприятливого впливу на дитину.


2. Вторинна – якомога раніше виявлення негативних змін у поведінці дитини з метою попередження їх подальшого розвитку.


3. Третинна або цілеспрямована превенція включає сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у поведінці дитини в більш важку стадію.


Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав, а й обов’язків.

Функції превентивного виховання:

Діагностично-прогностична – це аналітична робота зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дитини.

Корекційно-реабілітаційна – використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна – використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична – опрацювання і реалізація міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних і медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики.

Інтегровано-просвітницька – збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду превентивної практики.

Завдання превентивного виховання: забезпечення в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки., забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Превентивне виховання розглядається поліаспектно.

Педагогічний аспекти превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей соціальної поведінки.

Соціальний зміст передбачає об’єднання зусиль суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізації і поступове усунення причин негативних вчинків.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підхід до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково-обгрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.


Ріст ефективності превентивного виховання відбувся завдяки:


· стимулюванню здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації учнів;


· використанню активних форм і методів виховного впливу на учнів (діалогів, аутотренінгів, дискусій, акцій);


· використанню досягнень педагогічної та психологічної науки;


· здійснення виховання на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

В основу процесу превентивного виховання покладено небайдужість. І саме це забезпечує взаємини партнерства, повагу до особистості дитини.


Запорукою доброго результату корекційної роботи з важковиховуваними дітьми є педагогічна діагностика. Її суть полягає у виявленні тих негативних явищ, факторів, які згубно впливають на дитину. Є кілька рівнів діагностики:

– діагностика на рівні мікрорайону, де проживає учень (відомості можна взяти у службах у справах неповнолітніх).

– діагностика на рівні школи. вона включає максимум відомостей про учнівський колектив школи.

– діагностика на рівні класу. Ставить за мету з’ясувати рівень душевного комфорту учнів у шкільному та класному колективі, емоційної атмосфери у родинному середовищі, взаємостосунків між учнями та педагогами.


Загальні та індивідуальні особливості проявів дефектів правової та моральної свідомості підлітків


Асоціальною поведінкою називають поведінку за якою стійко виявляються відхилення від соціальних норм: відхилення корисного спрямування, агресивної орієнтації, а також, соціально-пасивного типу.


1. До соціальних відхилень корисної спрямованості відносять правопорушення та вчинки, які пов’язані з прагненням отримати матеріальну, грошову, майнову вигоду (крадіжка, спекуляція, протекція).


2. Соціальні відхилення агресивної орієнтації виявляються в діях, що спрямовані проти особистості (образа, хуліганство, побої, зґвалтування та вбивство).


3. Відхилення соціально-пасивного типу визначаються у намаганні відходу від активного суспільного життя, у відхиленні від своїх громадянських обов’язків, небажанні розв’язувати як особисті, так і соціальні проблеми (відхилення від роботи і навчання, бродяжництво, вживання алкоголю і наркотиків, токсичних засобів, крайній прояв – суїцид).


Тільки після проведення діагностики можна проводити корекцію.


Для типу важковиховуваних дітей (педагогічно занедбаних) робота направлена на:


1) створення ситуації психологічного комфорту, установлення відносин з дитиною на основі довіри;


2) формування у дитини позитивної самооцінки;


3) формування мотивації досягнення;


4) створення ситуації успіху в діяльності, котра викликає зацікавленість дитини;


5) розробка правильних навичок поведінки і спілкування;


6) формування моральних уяв, пізнавальних інтересів, розширення кругозору;


7) формування позитивної життєвої перспективи – разом з вихователем продумати шляхи самореалізації, сфери самоповаги.


Таких дітей треба залучати в гуртки за інтересами, спортивні секції, де діти отримували б задоволення від діяльності для підвищення рівня досягнень.


Для типу дітей (діти з порушенням в емоційно-вольовій сфері) робота будується відносно функціонування рівнів ураження емоційної сфери особистості.


Для типу важковиховуваних (хибна або ситуативна важковиховуваність) слід вибрати два напрямки:


а) виділення афективної зони;


б) розв’язок конфліктної ситуації.


Практичний досвід щодо створення превентивно-орієнтованої системи соціального виховання


1. А.С. Макаренко, С.Т. Щацький, В.Н. Сорока-Росинський заклали й розвинули основні принципи, методи і зміст роботи з важковиховуваними підлітками, де найважливішим фактором виховної і корекційно-реабілітаційної роботи виступає створене і організоване педагогом виховне середовище.


а) ознаки виховного дитячого колективу, які сформовані А.С. Макаренком:

- спільна діяльність, спільні цілі, що є фундаментом колективу;

- наявність перспектив розвитку, близької, середньої і дальньої, які стимулюють активність колективу і його членів;

- естетика дисципліни і дитяче самоврядування;

- почуття захищеності і радісний мажорний тон;

- спадкоємність і такі важливі форми її виявлення як ритуали, традиції, ігрові елементи;

- зв’язок з іншими дитячими і дорослими колективами;

- вихователь є центром і основним двигуном всієї системи колективних відносин; .


б) С.Т. Шацький визначив основні принципи роботи підліткових клубів:

- “Могутній вплив вулиці тому такий значний, що це середовище, в якому живуть діти. Таке ж середовище, створене зусиллями дітей, повинен створювати клуб. З огляду на це, клуб повинен бути живим, гнучким, безпрограмним і особи, що працюють у клубі, повинні визначатися рухливістю орієнтировки”.

- “Дитяче життя є гра інстинктів, і тому необхідно для осіб, що керують роботою дитячого клубу, розуміти ці інстинкти, з яких складається дитяче життя”.


в) В.Н. Сорока-Росинський сформулював принципи нової педагогіки колективу як найбільш необхідного засобу щодо виховання важковиховуваних дітей:


- необхідність переходу від примусу до принципу добровільності на основі самодіяльності, самоврядування, змагальності, самоактивності тощо;


- необхідність знайти і поставити перед дітьми яку-небудь єдину мету, загальну для всіх, зрозумілу, бажану для всіх, яка б вимагала для свого здійснення одностайної, невпинної діяльності;


- навчання – головна зброя перевиховання.


2. Напрацювання спеціалізованого підліткового клубу ім. Ф.Е. Дзержинського в м. Тюмень (керівник Г.А. Нечаєв):


- здійснено соціально-педагогічний експеримент, основною метою якого постало порівняння ефективності соціально-реабілітаційної роботи, яка проводиться у формі індивідуальної психолого-педагогічної підтримки (закріплення за “важкими” підлітками шефів: громадських вихователів – працівників комісій зі справ неповнолітніх або студентів – членів спеціальних педагогічних загонів), і здійснюваної шляхом включення соціально дезадаптованих підлітків у педагогічне організоване середовище колективу спеціалізованого підліткового клубу (спеціально організованого середовища де поповнювався соціальний статус і втрачені навички соціальне схваленої поведінки “важких” підлітків).


Способи профілактики порушень поведінки


Основним завданням ранньої профілактики правопорушень неповнолітніх є попередження і корекція соціальних відхилень і соціальної дезадаптації дітей, що є результатом несприятливого соціального розвитку – соціопатогенезу, обумовленого різними несприятливими факторами середовища, виховання, психобіологічними особливостями.


Превенція девіантної поведінки як процес соціально-педагогічної реабілітації і ресоціалізації дезадаптованих підлітків повинна охопити усі основні сфери їх життєдіяльності у сім’ї, школі, на вулиці.


Етапи процесу ресоціалізації і соціальної реабілітації дезадаптованих неповнолітніх:


1. Переорієнтація асоціальної спрямованості соціально занедбаних підлітків, формування професійних намірів, ціннісно-нормативних уявлень і відповідних цим уявленням навичок соціальної поведінки, змінення соціального статусу колишнього “важкого” у колективі на місці його навчання і, крім цього, формування здатності саморегуляції своєї поведінки з позиції загальнолюдських етичних норм та цінностей.


2. Створення умов щодо реалізації потреби спілкування і самоствердження, залучання до діяльності, що дозволяє людині у повній мірі реалізувати себе, схвалення з боку референтної групи одноліток, що грає важливу роль у соціалізації підлітка.


3. Будування профілактико-виховної практики на основі діяльнісного підходу, завдяки якому можливі ефективні діяння і перебудування як усвідомлюваних, так і не усвідомлюваних поведінкових регуляторів.


4. Налагодження з важковиховуваними учнями довірливих відносин, контроль і допомога у навчальній діяльності; авансування довірою у школі з боку вчителів і однолітків; організація дозвілля, розширення сфери інтересів, опора на кращі якості характеру; формування професійних планів і життєвих прагнень; прищеплення навичок самоаналізу, самовиховання; допомога в оздоровленні умов сімейного виховання.


Методи превентивного виховання школярів:


Рольова гра. Суть методу і його мета: інсценізувати незвичні для учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формуванню співучості щодо тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольові грі про грабіж учнів, виконуючи роль жертви, набувають навичок ситуативно відчувати, що означає бути жертвою злочину.

Дискусія в класі. Суть методу та його мета: дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію вчителі та учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини.

Крім засвоєння інформації про факти учні повинні уяснити собі проблему в цілому. До того ж обговорення дає можливість навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навичок роботи в колективі, без яких виробити в собі повагу до закону, до прав інших людей неможливо.

Використання малюнків. Суть методу і його мета: малювання в класі може бути використане для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати співчуття до людей, зображених на малюнках, або для знайомства з іншими учнями класу.


Орієнтована тематика для виховних заходів превентивного спрямування:

Чи вміємо ми культурно поводитись?

Боротьба зі злочинністю – наша спільна справа.

Попереду – ціле життя.

Злочин і покарання.

Ти громадянин незалежної України.

Від пияцтва до злочину – один крок.

Алкоголь руйнує здоров’я людини.

Бережи сім’ю.

Чи маємо ми право вбити людину?

У чому краса людини?

Умій відчувати поруч себе людину.

Залишити після себе слід на землі.


Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам. Адже обов’язки класного керівника передбачають ведення щоденника психолого-педагогічних спостережень за учнями, обліку учнів класу, схильних до правопорушень; залучення таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); популяризацію в учнівському середовищі знань про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формування в учнів потреби у здоровому способі життя; проведення індивідуальної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; здійснення контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформування батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення; співпрацю з інститутами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.

Специфіка професійного завдання класного керівника в превентивному вихованні визначається необхідністю корекції соціально-педагогічної ситуації розвитку життєдіяльності підлітків, виявлення та аналізу деструктивних факторів, які зумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх.

Підґрунтям грамотної, результативної колекційної роботи є діагностична спрямованість процесу превентивного виховання, яка дає можливість виявити фактори негативного впливу на учнів, причини психологічних механізмів відхилень у поведінці. Діагностичні дослідження проводяться різними методами. Зокрема, можна використовувати різноманітні анкети, які дають інформацію про індивідуальні психологічні особливості учнів, їх моральні орієнтири, ідеали, прагнення, а також про схильність до девіантної поведінки, шкідливих звичок.

Важливу інформацію про особливості характеру учнів, комунікативні та організаторські здібності, соціометричну позицію в класному колективі отримують класні керівники в ході спостереження за поведінкою школярів в урочний і позаурочний час. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різних вчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваціно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із школярами.

Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.

На основі проведеної діагностичної роботи кожен класний керівник на початку навчального року складає психолого-педагогічну характеристику класу, оформляє соціальний паспорт класу, планує роботу з класним колективом та індивідуальну роботу з учнями, схильними до правопорушень. Згідно з отриманими від класних керівників даними заступник директора з виховної роботи складає соціальний паспорт школи, план правовиховної роботи в школі.

Одним із найтиповіших правопорушень учнів є пропуски уроків без поважних причин. З метою їх недопущення в нашій школі класними керівниками, дирекцією проводиться профілактична робота з класними колективами та індивідуальна корекційна робота з учнями, схильними до пропусків. В школі повинен бути налагоджений жорсткий контроль за відвідуванням учнями уроків.

У роботі з учнями, схильними до правопорушень, найбільш результативним є особистісно зорієнтований підхід. Тому чи не найбільшу увагу слід надавати індивідуальній роботі з такими учнями. Вона передбачає щоденну цілеспрямовану планомірну роботу класного керівника з учнями, їх батьками, вчителями-предметниками. Індивідуальна робота з учнями включає різні форми та методи: бесіди, відвідування учнів удома, зустрічі з представниками правоохоронних органів, залучення до участі в позакласному житті школи. Особливо ефективними методичними прийомами, які використовують класні керівники у корекційній роботі з учнями, схильними до правопорушень, є власний приклад, дискутування, заохочення, створення проблемних ситуацій, у процесі вирішення яких учень вимушений дотримуватись певних моральних норм.


Література

Концепція превентивного виховання дітей і молоді (Окреме видання), 1998.

Красовицький М.Ю. Практична педагогіка виховання (Плай). Київ Івано-Франківськ, 2000.

Бех І.Д. Спадкові передумови розвитку особистості (Рідна школа), 1996. – №7.

Ващенко І. Виховний ідеал. – Полтава, “Полтавський вісник”, 1994.

Ситник Г. Технології превентивного виховання школярів. Рівненський ІППО, 1996.

С. Кривцова, К. Мухаматулліна. Учитель і проблеми дисципліни. “Шкільний світ”. – №5(181). – лютий 2003.

Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності, зміцнення моральних засад суспільства (Окреме видання).

Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”. “Урядовий кур’єр”, 1999. – №18 (6 травня).

Указ Президента України від 28. 01. 2001 р. “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності”. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, 2001. – №9 (травень).

Указ Президента України “Про затвердження “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр.” від 25. 12. 2000 р. №1376/2000.

Указ Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя” від 15. 03. 2002 р. №258/2002.

Указ Президента України “Про Національну програму правової освіти населення” від 18. 10. 2001 р. №992/2001.



Разместите кнопку на своём сайте:
Документы




База данных защищена авторским правом ©kiev.convdocs.org 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Похожие:
Документы