Анализ       Справочники       Сценарии       Рефераты       Курсовые работы       Авторефераты       Программы       Методички       Документы     опубликовать

Методичні рекомендації для підготовки дипломних робіт за спеціальністю 13010201 „Соціальна робота




НазваниеМетодичні рекомендації для підготовки дипломних робіт за спеціальністю 13010201 „Соціальна робота
страница1/4
Дата01.10.2014
Размер0.64 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ


Кафедра соціології та соціально-гуманітарних дисциплін


Методичні рекомендації

для підготовки дипломних робіт

за спеціальністю 7.13010201 „Соціальна робота”

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

Київ – 2013

УДК 364

ББК 65.272

К-95
Рецензенти: В.П. Бех, доктор філософських наук, професор

В.І. Судаков, доктор соціологічних наук, професор
Затверджено до друку на засіданні кафедри соціології та соціальної роботи Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (протокол № 6 від 26 червня 2013 р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (протокол № 7 від 24 вересня 2013 р.)
^ Лукашевич М.П., Серьогіна Н.М., Длугош О.М., Судаков М.В., Туленков М.В., Бондарчук Л.В. , Голишкіна Л.І. Методичні рекомендації для підготовки дипломних робіт за фахом „Соціальна робота” – К.: ІПК ДСЗУ, 2013 – 61 с.
У методичній розробці подано загальні принципи та технологічні засади підготовки і написання дипломної роботи, а також приклади та зразки її оформлення.

Рекомендовано для слухачів з фаху «Соціальна робота».

© М.П.Лукашевич, 2013

© Н.О. Серьогіна, 2013

© О.М. Длугош, 2013

© М.В. Судаков, 2013

© М.В. Туленков, 2013

© Л.В.Бондарчук, 2013

© Л.І. Голишкіна, 2013

© Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ), 2013

^ Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Дипломна робота є заключним етапом навчального процесу по підготовці спеціалістів з соціальної роботи і підсумком самостійного комплексного дослідження однієї з проблем соціальної сфери за умов переходу до ринкових відносин.

Дипломна робота – це кваліфікаційний документ, на підставі якого в процесі захисту Державна екзаменаційна комісія визначає відповідність знань випускника професійно-кваліфікаційним вимогам до фахівця з соціальної роботи та його здатність до самостійної роботи в цій галузі.

Написання дипломної роботи має своєю метою сприяти систематизації, збагаченню та закріпленню знань та практичних навичок із соціальної роботи, поглибленню та розвитку інноваційного науково-дослідницького підходу до використання літератури та джерел, відбору, аналізу та узагальнення фактів, осмислення сутності соціальної роботи як наукової дисципліни та практичної діяльності, вдосконаленню вміння поглиблено, лаконічно, грамотно, професійно висвітлювати проблеми становлення соціальної роботи як професії, тенденції її розвитку в Україні і за кордоном, продемонструвати вміння та навички проводити емпіричні дослідження, робити висновки і пропозиції, що мають практичне значення; ознайомлення дипломанта з новітніми науковими працями, практичним досвідом і нормативними матеріалами з проблем соціальної роботи в цілому та з теми дипломної роботи зокрема.

Рекомендації підготовлені на базі узагальненого досвіду методичної роботи з організації підготовки та захисту випускних робіт в Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України та інших ВНЗ, зокрема Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України та Національного університету „Києво-Могилянська академія”, а також використані деякі методичні напрацювання цих закладів [ 9, 10, 11 ].

Розділ 2. ПІДГОТОВКА ДО НАПИСАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

2.1. Проблемне поле і теоретичні засади досліджень із соціальної роботи
Проблемне поле соціальної роботи охоплює головним чином і проблеми соціальної політики в частині визначення його основних стратегій та напрямів, завдань соціальної роботи. Дослідження, які проводять у соціальній роботі та соціальній політиці, зазвичай, мають практичну спрямованість. Вони орієнтовані на вивчення практичних питань із подальшою розробкою конструктивних пропозицій щодо розв’язання проблем. Часто дослідження ґрунтуються на поєднанні теоретичного вивчення проблеми та виконанні практичної роботи інноваційного характеру. Таким чином дослідник упроваджує нову модель роботи та науково обґрунтовує її ефективність або вивчає та надає рекомендації з удосконалення вже існуючих форм, методів, процесу роботи.

Проблематика досліджень передбачає вивчення широкого кола теоретико-прикладних питань з соціальної роботи та соціальної політики, як от:

  • дослідження соціальних проблем і можливості їх розв’язання у рамках соціальної роботи та соціальної політики:

  • дослідження потреб різноманітних груп клієнтів і рівня їх задоволеності;

  • аналіз застосування інструментів соціальної політики в Україні;

  • аналіз чинників, які мають значення для соціальної роботи та соціальної політики;

  • особливості застосування методів соціальної роботи в роботі з різними соціальними групами;

  • правові аспекти соціальної роботи.

Варто нагадати, що дослідницький елемент у роботі соціальних служб є доволі значним, він відіграє важливу роль у плануванні роботи служб, процесі надання послуг, використанні ресурсів.

Опитування користувачів стало важливим елементом у роботі соціальних служб. Більше того, користувачів заохочують до участі у проведенні досліджень.

Якщо раніше дослідження часто спрямовували на вивчення різного роду патологій, з’ясування того, що погано або зовсім не функціонує, то нині спектр здійснюваних досліджень розширено, адже соціальним працівникам потрібно отримувати інформацію щодо того, які чинники допомагають людям змінюватися, долати труднощі, набувати впевненості в собі, яким чином розвивати соціальні служби та програми. Послідовне використання наукових методів дає можливість соціальним працівникам не тільки пояснити суть та ефективність практичних дій, але й виявити проблеми, які виникають у процесі прийняття рішень.

Отже, дослідження не тільки сприяють створенню наукового підґрунтя соціальної роботи, а також мають прикладне значення, що, у свою чергу, потрібно використовувати при підготовці соціальних працівників і це, в кінцевому результаті, йде на користь клієнтам. Вивчення певної проблематики дозволяє привернути увагу громадськості, здобути фінансування, отримати гранти на реалізацію інноваційних проектів, започаткування нових служб і запровадження нових послуг, введення посади соціального працівника, а також вплинути на реструктуризацію служб, зміни у порядку, процедурах, підходах у роботі, зміни у соціальній політиці.

Теоретичні засади дослідження вимагають ті основні теорії, парадигми та концепції, на яких будується логіка і зміст наукового дослідження.

Відповідно до теоретичних засад, емпіричні дослідження поділяють на кількісні та якісні (див. Таблицю 1.1). Однак варто пам’ятати, що кількісні дослідження так чи інакше включають елементи якісного аналізу, і власне протиставляти ці поняття просто неможливо [ 11, с. 7-9].

Кількісні дослідження мають за основу філософію позитивізму, ключовою ідеєю якої є думка про визначення соціальної поведінки соціальними чи біологічними чинниками. Саме тому соціальний світ людини можна вивчати так само, як природу. Позитивісти вважають, що дослідники мають бути об’єктивними й відстороненими спостерігачами.

Тоді як якісні дослідження, котрі часто спираються на теорію символічного інтеракціонізму, феноменологію та етнометодологію, орієнтовані на мікрорівень і мають на меті осмислення та інтерпретацію досвіду невеликих, локальних спільнот.

Як зауважує К. Вайс, багато хто вважає кількісні методи надійнішими й авторитетнішими,протне якісні дослідження дають яскраві враження та уяв-лення реальних людей [4, с.170]. Вибір методів залежить від моделі та страте гії дослідження, його призначення, ресурсів та умов, в яких його проводять.
Таблиця 1.1

^ Відмінності між кількісними та якісними дослідженнями




Позитивістська парадигма

(кількісні дослідження)

Феноменологічна парадигма

(якісні дослідження)



Основні засади

Світ є зовнішнім та об’єктивним

Дослідник є незалежним спостерігачем

Наука є без оцінювальною

Світ є соціально сконструйованим і суб’єктивним

Спостерігач є частиною того, що він спостерігає

Наука рухається людськими інтересами (зацікавленістю)

Дослідник мусить

Зосереджуватися на фактах

Дивитися на каузальність (причинність) і фундаментальні закони

Звести явище до найпростіших елементів
Формулювати гіпотези та потім їх перевіряти

Зосереджуватися на значеннях

Намагатися зрозуміти, що саме трапилося

Дивитися узагальнено на кожну ситуацію

Розвивати ідеї, спираючись на інформацію

Методи, яким віддають перевагу

Операціоналізовані концепції, що піддаються виміру
Використання великих вибірок

Використання методів для визначення різних поглядів на явище

Невеликі вибірки, що досліджуються поглиблено або впродовж тривалого часу


^ 2.2. Вибір моделі і дизайну дослідження в дипломній роботі
В дослідженнях проблем соціальної роботи рекомендують вибирати певну модель дослідження, яка характеризує загальну мету дослідження можливий спосіб його проведення. Можна визначити чотири загальні моделі:

  • описова - дослідження використовують для того, щоб забезпечити найточніший опис досліджуваного явища; інколи цей опис передбачає проведення серії вимірів параметрів, що дозволяє поділити населення на підгрупи за шкалою проблем;

  • пояснювальна - дослідження використовують для забезпечення пояснення явища, часто - у разі випадкових взаємозв’язків між двома змінними;

  • вивчальна - дослідження використовують для проведення загального дослідження певного конкретного явища, воно може поєднувати елементи обох названих вище моделей; метою є визначення експериментальних відповідей на важливе запитання або висвітлення сфер майбутнього дослідження;

  • оцінювальна - дослідження використовують для оцінки впливу соціального втручання, такого як запровадження нового типу послуг для клієнтів, нових методів навчання чи форм організаційної діяльності.

В методичних рекомендаціях викладачів Школи соціальної роботи ім. В.І. Полтавця [11, с.9] використовується таке поняття як „дизайн дослідження” - детальніший опис шляхів виконання конкретного дослідження. Виділяють дві загальні категорії дизайнів:

  • оглядовий - у дослідженнях цього типу дослідник залишається в пасивній позиції, реєструючи певні показники;

  • експериментальний - дослідник цілеспрямовано змінює умови, в яких перебувають досліджувані, та реєструє результати (такі дослідження зазвичай використовують у разі потреби вивчити ефект якогось втручання).

Щодо дизайну дипломної роботи, то його форма обумовлюється проблемним полем, в якому знаходяться тема дипломної роботи, і може бути:

1) вивченням випадку або кількох (аналіз та узагальнення ведення випадку), що є прикладами:

а) індивідуальні роботи;

б) групової роботи;

в) роботи в громаді.

2) вивченням соціального проекту;

3) вивченням діяльності агенції;

4) вивченням правового регулювання соціальної роботи з конкретною групою клієнтів;

5) вивченням одного з напрямів соціальної політики;

6) власним емпіричним дослідженням проблемного питання соціальної роботи;

7) теоретичною роботою (на основі ґрунтовного вивчення літератури).

Кожна з форм має свої особливості дизайну дослідження і певні рекомендації щодо їх врахування [Див. 11, с. 12-23].

В додатку 1 наведено приклади етапів дипломних робіт із різним дизайном.

В обранні та правильному формулюванні теми студентові допомагає науковий керівник, визначений кафедрою. За її рішенням за студентом закріплюють обрану ним тему кваліфікаційної роботи на підставі його особистої заяви. При необхідності тема і план кваліфікаційної роботи можуть уточнюватись або змінюватися за заявою студента, домовленістю з науковим керівником та при обов’язковому затвердженні кафедрою.

Теорія соціальної роботи - нова наукова дисципліна. Вона використовує як дослідницький потенціал інших суміжних наук і міждисциплінарні методи досліджень (наприклад, спостереження використовують у соціології, психології, педагогіці, історії тощо), так і формує власний методичний та методологічний інструментарій.

Розділ 3. НАПИСАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

^ 3.1. Вимоги до написання та оформлення дипломної роботи

3.1.1. Загальні вимоги до дипломної роботи
1) Чіткість побудови.

2) Логічна послідовність викладення матеріалу.

3) Переконливість аргументації.

4) Стислість і точність формулювання, що виключає можливість суб’єктивного і неточного тлумачення.

5) Конкретність викладу результатів роботи.

6) Доказовість висновків і обґрунтування рекомендацій.

7) Недопустимість збігу назви теми і розділів.

8) Наявність інформаційно-пошукового апарату (предметний покажчик, реферат, список літератури).

9) Простота, ясність, стислість, точність, діловитість викладання.

10) Автор зобов’язаний забезпечити оригінальність матеріалу, його новизну, наукову цінність, повноту висвітлення питань, що розглядаються, правильне цитування використаного матеріалу і посилань на літературні джерела та ін. Цитати без посилань наводити не можна.

Структура дипломної роботи:

  • титульна сторінка;

  • зміст;

  • реферат;

  • вступ;

  • основна частина, яка складається з чотирьох розділів;

  • висновки;

  • список використаних джерел;

  • додатки (таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо).

Обсяг дипломної роботи на рівень спеціаліста - 70-90 сторінок рукописного тексту. Приблизний обсяг структурних складових дипломної роботи: реферат – 1 с., вступ – 2-3 с., основна частина – 80 с., висновки – 3-5 с., бібліографія – 2-3 с.
^ 3.1.2. Вимоги до написання дипломної роботи
Написання дипломної роботи починається з вивчення літератури з теми, яка підбирається за предметним і систематичними каталогами бібліотек, бібліографічними збірниками з певних галузей знань. Консультацію щодо підбору літератури дипломник одержує у наукового керівника і працівників бібліотек. Після глибокого вивчення літературних джерел дипломник приступає до написання першого розділу роботи.

Другий і третій розділи повинні базуватися на конкретному фактичному матеріалів і цифрових даних, збирання і опрацювання яких відбувається поетапно, згідно з планом і завданням роботи.

Зібрана інформація має бути повною, а цифрові дані достовірними і порівняльними. Звітні дані бажано мати за декілька років.

Не рекомендується перевантажувати текст дипломної роботи фактичним цифровим матеріалом. Після кожної таблиці, графіка або схеми необхідно дати короткий аналіз результатів і тенденцій.

Використовуючи різні методи аналізу (соціологічний, статистичний) необхідно провести конкретні розрахунки і визначити вплив окремих факторів на соціальну діяльність досліджуваного об’єкту.
^ 3.1.3. Вимоги до оформлення дипломної роботи
Дипломну роботу друкують за допомогою комп’ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А 4 (210 х 297 мм) через 1,5 інтервали, що складає 28-30 рядків на сторінці. Текст дипломної роботи повинен друкуватися шрифтом „Times New Roman Cyr”, розмір шрифту – 14, „стиль тексту” – „звичайний”.

Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: лівий – 30 мм, правий –10-15 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм.

Заголовки структурних частин дипломної роботи: „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ” і т.ін. друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів (параграфи) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2 полуторних інтервали.

Вписувати в текст дипломної роботи окремі слова, формули, умовні знаки, а також креслити таблиці допускається лише чорною пастою або тушшю. При побудові схем, графіків, діаграм можна використовувати інші кольори чорнил або пасти, але не яскраві.

На початку роботи розміщується титульна сторінка за встановленою формою (додаток 2) і завдання (додаток 3), далі дається зміст або вступ.

Зміст повинен відповідати заголовкам, які зазначені в тексті роботи.

Розділи нумеруються арабськими цифрами, а параграфи (підрозділи) – цифрою розділу і параграфа через крапку (1.1; 1.2; або 2.1; 2.2 і т. д.). Реферат, вступ, висновки (заключення), список використаної літератури, зміст не нумеруються. Наведені в тексті розрахунки бажано подавати у вигляді таблиць. Кожна таблиця має мати назву і номер. Знак „№” перед цифрою не ставиться (додаток 4). Нумерація (пагінація) таблиць, графіків, діаграм носить наскрізний характер (1; 2; 3; і т. д.) до кінця викладення текстового матеріалу дипломної роботи. У таблицях, схемах, графіках і діаграмах вказується період, за який наводяться дані, а також даються посилання на джерела, на основі яких вони були розроблені (додаток 5 і 6).

Таблицю (схему, графік, діаграму) розміщують після першого посилання на неї в тексті впродовж сторінки або поперек з відповідним поворотом її за годинниковою стрілкою (додаток 4,5,6). При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку заголовок не повторюється. Слід писати „Продовження таблиці 1”. Графа „№ п/п”, як правило, не пишеться, крім випадків, коли на номер є посилання.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати їх одну під одною на тій самій сторінці.

Якщо текст у таблиці повторюється і складається з одного рядка, то замість нього ставляться лапки, якщо з двох або більше – то при першому ж його повторенні пишуть „те саме”, а далі ставлять лапки. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів тощо, не допускається. Якщо таблиця має графи, в яких не наводяться дані, то в них ставиться прочерк.

Великі розрахунки розміщуються у додатках наприкінці роботи.

Нумерація сторінок дипломної роботи повинна бути наскрізною: перша сторінка – титульна, друга – реферат і т. д. Номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому кутку без крапки. На титульній сторінці та завданні номер сторінки не ставиться. На сторінці, де розташований реферат, ставиться цифра 2. Нумерація додатків іде по порядку 1; 2; 3 і т. д. з посиланням на них в тексті.

Формули, що наводяться в роботі, нумеруються наскрізно арабськими цифрами. Порядковий номер наводиться в круглих дужках справа від формули.
^ 3.1.4. Вимоги до складання списку використаної літератури
При написанні роботи студент обов’язково повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячено диплом. Такі посилання є часткою наукової культури. Вони дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг тощо.

У додатку 7 наведені приклади бібліографічного опису літературних джерел.

Посилання у тексті на використану літературу необхідно подавати у виносках або в квадратних чи косих дужках з вказуванням порядкового номера джерела у списку використаної літератури і номера сторінки (наприклад: (6.с.10) або [6.с.10]).

При посиланні на таблиці, схеми, графіки, діаграми вказують порядковий номер ілюстрації (наприклад, якщо це схема, графік або діаграма, рис.1.1, якщо це таблиця, в табл. 2.1), при посиланні на формулу вказують порядковий номер формули в круглих дужках (наприклад: „у формулі (2.3)”).

Згідно з діючим науковим етикетом виклад думок у роботі, як правило, ведуть від третьої особи: „ми вважаємо”, „на нашу думку” тощо.

При підготовці дипломної роботи до переплетення весь матеріал розміщують у такій послідовності:

1. Форзац – чиста сторінка.

2. Титульний лист.

3. Зміст.

4. Зовнішня рецензія, скріплена печаткою організації, де працює рецензент.

5. Відгук наукового керівника.

6. Вступ, розділи з підрозділами, висновки (заключення).

7. Список використаної літератури.

8. Додатки: таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо.
^ 3.2. Рекомендації до написання дипломної роботи

3.2.1. Етапи проведення дослідження та написання дипломної роботи
При підготовці роботи потрібно зважати не тільки на вимоги щодо календарного графіка роботи, але й на те, що будь-яка дослідницька робота має певні етапи, як-от:

  • визначення дослідницької проблеми;

  • огляд існуючої літератури стосовно цієї проблеми;

  • розробка програми дослідження;

  • збір даних;

  • аналіз даних;

  • обговорення отриманих результатів (порівняння, співставлення з описаними в літературі);

  • висновки та розробка рекомендацій;

  • представлення результатів (написання звітів, поширення результатів);

Нагадаємо, що програма дослідження складається з двох частин: методологічної й організаційної.

Методологічна частина передбачає визначення:

  • цілей дослідження (що ми хочемо дізнатися);

  • споживача результатів дослідження (кому це потрібно);

  • об’єкта дослідження (кого або що будемо досліджувати);

  • предмета дослідження (які сторони, особливості чи властивості об’єкта будемо вивчати);

  • дослідницьких питань (на які питання для цього необхідно отримати відповіді);

  • гіпотез (які відповіді на дослідницькі питання ми передбачаємо отримати, які наші передбачення стосовно об’єкта та предмету дослідження);

  • методів збору й обробки даних;

  • розробку інструментарію дослідження (копитників, планів проведення інтерв’ю тощо).

В організаційній частині програми дослідження зазначають, де й коли воно відбуватиметься, необхідні для нього ресурси (матеріальні, людські, часові).

Плануючи дослідження, важливо з’ясувати:

  • скільки часу відведено для його проведення;

  • які ресурси будуть потрібні й які уже наявні;

  • чи є вже розроблені методики вивчення проблем, на вивчення яких спрямоване дослідження;

  • з ким потрібно узгодити завдання дослідження;

  • чи потрібно отримати згоду на його проведення;

  • кого можна залучити до проведення дослідження;

  • на чию допомогу і з яких питань можна розраховувати.

В конкретному дослідженні при виконанні дипломної роботи передбачено такі основні етапи:

1. Вибір теми і об’єкта дослідження, затвердження теми.

2. Розробка завдання на дипломну роботу, складання календарного плану виконання.

3. Опрацювання літературних джерел і складання плану.

4. Збирання фактичного матеріалу під час дипломної практики на об’єкті дослідження.

5. Обробка фактичного матеріалу з застосуванням ПЕОМ.

6. Апробація матеріалів дослідження (доповідь на студентській науковій конференції).

7. Написання першого варіанту тексту, подання його на ознайомлення науковому керівникові.

8. Усунення недоліків, написання остаточного варіанту тексту, оформлення дипломної роботи.

9. Подання роботи на ознайомлення керівництву об’єкту дослідження, отримання відгуку.
^ 3.2.2. Рекомендації щодо поетапного виконання дипломної роботи

3.2.2.1. Рекомендації щодо вибору теми дослідження
Обрання теми кваліфікаційної роботи – відповідальний процес. Допомогою в ньому може стати відвідування соціальних служб, спілкування з клієнтами та практиками соціальної роботи, перегляд існуючої літератури, обговорення теми з науковим керівником (викладачем). У деяких випадках дипломна робота може ґрунтуватися на виконаній раніше курсовій роботі студента, щоправда суттєво розширеній і доопрацьованій відповідно до вимог дизайну дипломної роботи.

Пари виборі теми дослідження доречно зважити на часові рамки підготовки кваліфікаційної роботи, а також можливість доступу до дослідницького „поля”. Варто також подумати над рамками дослідження, проблемними аспектами конкретної теми.

Обрана тема дослідження стає назвою дипломної роботи, яка має відображати зміст/ сутність проведеного дослідження. Наприклад, якщо студент зацікавлений у вивченні програми реінтеграції бездомних жінок, то заголовком дослідження може бути „Оцінка ефективності програми реінтеграції бездомних жінок”. Інколи в заголовку можна визначити конкретну проблему дослідження, як, наприклад, „Ефективність групової роботи порівняно з індивідуальним консультуванням для реабілітації жертв сексуального насильства.”

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів „Дослідження питання...”, „Дослідження деяких шляхів...”, „Деякі питання...”, „Матеріали до вивчення...”, „До питання...” тощо, в яких недостатньо відбита суть проблеми.

У додатку 8 наведено як приклад теми дипломних робіт студентів.
^ 3.2.2.2. Рекомендації щодо формулювання мети та завдань, вибору об’єкта і предмета дослідження
Після визначення теми роботи потрібно сформулювати мету роботи та її завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети.

^ Мета дослідження – це його головне завдання, вона повинна вказувати на кінцевий теоретико-пізнавальний та практично-прикладний результат.

Варто звернути увагу, що не слід формулювати мету як „Дослідження...”, „Вивчення...”, тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Інколи мету формулюють надто розширено. Наприклад, якщо до теми „Поведінкові фактори ризику щодо сексуального та репродуктивного здоров’я студентів ВНЗ” сформулювати мету таким чином „Вивчити сексуальну поведінку студентів із деяким порівнянням з міжнародними даними та висвітлити ризики щодо сексуального та репродуктивного здоров’я. Додатковою метою є визначення інформаційних потреб студентів щодо аспектів сексуальної поведінки”, то це буде очевидною помилкою. Бо у запропонованому варіанті мети насправді містяться три підпорядковані цілі.

^ Завдання дослідження – це проміжні цілі або дослідницькі питання, на які потрібно отримати відповіді задля досягнення основної мети. Вони можуть включати такі складові:

  • вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

  • всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей, передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;

  • обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

  • перевірка запропонованої системи заходів щодо її відповідності критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

  • розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних установ (організацій).

Завдання дослідження формулюють у формі переліку дій: „проаналізувати”, „встановити”, „з’ясувати”, „обґрунтувати”, „вивчити” та ін.

Важливо, щоб назва, мета й завдання мали між собою системні логічні зв’язки. У додатку 9 наведемо приклади такого зв’язку.

Крім мети і завдання досліджень визначають об’єкт і предмет дослідження.

^ Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта.

Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяють ту його частину, яка є предметом дослідження. У дослідженнях із соціальної роботи, коли вибірку становлять користувачі соціальних служб, соціальні працівники, волонтери тощо, замість терміну „об’єкт” можна вживати поняття „досліджувані групи”.

У додатку 10 наведено приклади, які ілюструють взаємозв’язки між назвою, метою, об’єктом, і предметом дипломної роботи.
^ 3.2.2.3. Рекомендації щодо огляду літературних джерел
Загальновизнано, що огляд літератури – перший крок у будь-якому дослідженні. Визначивши сферу інтересу, дослідник береться за вивчення того, що вже було сказано про об’єкт і предмет дослідження, який його цікавить.

До огляду літератури потрібно включати інформацію, яка стосується сфери дослідження таким чином, щоб це прояснювало мету дослідження. Абсолютно необхідно включати також інформацію про попередні дослідження в цій сфері. При цьому аналізують дизайн, методологію, результати, переваги та недоліки попередніх досліджень. Усе це має служити доказом того, що ваше дослідження є актуальним.

Фази процесу огляду літератури складаються з:

  • визначення джерел інформації;

  • знаходження специфічних даних;

  • перегляду даних;

  • представлення їх у певній системі.

З вимогами щодо цитування літератури варто знайомити на початку дослідження, щоб мати всі вихідні дані про використанні публікації.

Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталожних картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів у зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу дипломної роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групувати в будь-якому порядку залежно від мети або періоду роботи над дослідженням.

У початковий період роботи над темою найзручнішою є розстановка карток в єдиному алфавіті прізвищ авторів і назв видань. Можна згрупувати картки в картотеці за основними питаннями, що розкривають зміст теми роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин роботи: „Вступ”, „Розділ (його назва)”, „Висновки” тощо. Картотека наповнюється картками відповідно до теми розділів і підрозділів, щоб своєчасно звернути увагу на недостатню кількість матеріалу з того чи іншого питання. Доцільно використовувати дублювання карток у різних розділах і підрозділах, якщо в статті або монографії розкрито комплекс питань з теми дослідження. Замість карток можна вести комп’ютерну базу даних чи створювати окремі файли.

Читаючи видання, треба уважно стежити за ходом авторської думки, вміти відрізняти головні положення від доказів та ілюстративного матеріалу. Часто статті з наукових збірок складні для сприйняття, тому необхідно їх читати кілька разів, намагаючись виділити головну ідею й аргументи, якими автор її доводить. З’ясовуючи це, треба виписати всі необхідні цитати, цифри, факти, факти, умови, аргументи, котрими оперує автор, доводячи основну ідею статті.

Існують різні класифікації джерел інформації. Для огляду літератури використовують переважно друковані матеріали. Їх зазвичай поділяють на первинні, вторинні, третинні. Такий поділ віддзеркалює міру надійності та достовірності інформації.

З первинних джерел для літогляду найчастіше використовують монографії, публікації в академічних журналах (особливо тих, що рецензують статті), тези конференцій, дисертації, автореферати.

З вторинних джерел – збірки публікацій, підручники, енциклопедії, бібліографічні збірки, словники, оглядові статті (статті огляду літератури), реферативні огляди публікацій в академічних журналах, реферативні журнали. При користуванні вторинними джерелами не завжди є впевненість у тому, що дані інших авторів правильно інтерпретовані. Можливо, автор вторинного джерела селективно використав інформацію, захищаючи певний аргумент, який, мабуть, є відмінним від вашого. Крім того, підготовка до друку вимагає певного часу, за який дані можуть застаріти, бути спростовані новими дослідженнями або переглянуті.

Третинні – професійні журнали, комп’ютерні бази даних в Інтернеті та на компакт-дисках. Даними, отриманими з третинних джерел, так само, як і з вторинних, треба користуватися обережно. Разом з тим вони допомагають зорієнтуватися в літературі, розпочати пошук за посиланням.

Може статися й так, що в бібліотеці є лише кілька видань, що мають відношення до теми дипломної роботи. Можливо, тоді варто звернутися до інформації в Інтернеті. Але тет необхідно зважити на те, яка організація підтримує веб-сторінку з відповідними даними. Якщо це, наприклад, сторінка ООН чи Верховної Ради України, то інформація буде достовірною. Інформація з електронних версій періодичних наукових журналів і вміщені на поважних сайтах заскановані статті/публікації, на яких зазначено, де вони надруковані, належать до первинних джерел інформації. Проте в огляді ніколи не використовують дані, отримані з „анонімних” веб-сторінок або з газетних статей.

При огляді відповідної літератури необхідно спробувати дати відповіді на такі запитання:

  • Які основні теоретичні напрями містилися в літературі?

  • Які переваги та які обмеження має оглянута література?

  • Що було схожим, а що відмінним у цій літературі?

  • Чи спостерігалися суперечності в літературі?

  • Чи були „білі плями” в літературі за темою дослідження, яких би стосувалося дослідження?

  • Чи вдалося встановити взаємозв’язки між попередньою літературою й запропонованим дослідженням?

У зв’язку з тим, що доступ до відповідних джерел інформації інколи є обмеженим, досить важливо у цій частині дипломної роботи давати коментарі щодо наявності літератури.

Працюючи над оглядом літератури, потрібно дотримуватися таких принципів:

  • продумати систему опрацювання статей (нотатки/анотація, джерело, сторінки);

  • при виборі джерел можна орієнтуватися на те, що їх кількість може приблизно дорівнювати 40-50, нова література (видана за останніх п’ять-сім років) повинна складати приблизно 80 відсотків;

  • критично осмислити/синтезувати матеріал: представляти його логічно, інтегровано, цікаво, відповідно до власних поглядів, потреб дослідження; пам’ятати, що дані будуть використані в тому дипломної роботи, де обговорюватимуться результати дослідження;

  • продумати назву огляду літератури, назви розділів;

  • дотримуватися правил посилань та оформлення бібліографії.

Кожен розділ варто закінчити узагальнюючим абзацом (про що йшлося, що особливо хочете підкреслити, відзначити протиріччя в дослідженнях, інтерпретаціях, якщо можливо, прояснити різницю: виборки, методи, теоретичних підходів). При цьому має бути зрозуміло, де ваша думка, А де думка цитованого автора;

  • виправити помилки: використати комп’ютерну перевірку орфографії, попросити когось прочитати.


^ 3.2.2.4. Рекомендації щодо збирання та аналізу інформації
При підготовці дипломної роботи необхідно визначитися, який метод збору інформації буде використано, і якою буде вибірка.

Нагадаємо, що серед методів збору інформації найпоширенішими є:

  • опитування;

  • експеримент;

  • аналіз документів;

  • метод фокус-груп;

  • бібліографічний метод;

  • спостереження;

  • конвент-аналіз.

Наприклад, у дослідженнях із соціальної роботи при вивченні історій клієнтів, що належать до груп ризику, можуть бути використані дані стандартизованих інтерв’ю, контент-аналіз різного роду документів (зокрема й автобіографій), спостереження.

Вважають, що найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета й конкретних умов окремі методи можуть набути переважного значення. До того, як почати збирати інформацію, необхідно ще раз ретельно ознайомитися з процедурами й правилами застосування обраного методу дослідження. Обрані методи дослідження повинні забезпечити досягнення поставленої мети та завдань.

У додатку 11 наведено ілюстрацію як пов’язані мета, завдання та методи дослідження.

Після того, як визначено основні завдання та метод дослідження, потрібно з’ясувати, якою буде його вибірка, а також яким чином відбиратимуть респондентів для опитування, конкретні випадки для розгляду, документи для аналізу. Це – надзвичайно важливий етап, адже від того, наскільки послідовно і точно буде дотримано всіх принципів і правил формування вибірки, залежить якість і точність отриманої інформації, а в підсумку – всього дослідження.

У додатку 11 наведено приклад того, яким чином у роботі описують методи та вибірку дослідження.

У міру того, як відбирають і накопичують дослідницьку інформацію, потрібно її обробляти. Для цього варто:

  • маркувати та датувати матеріали (робити помітки, від кого й де отримана дана інформація);

  • робити коротке резюме отриманої інформації, відзначаючи, які теми та питання у ньому містяться; у деяких випадках роблять кодування та шифрування отриманої інформації;

  • систематизувати інформацію (встановивши порядок зберігання інформації, який дозволить не згубити дані та відомості).

^ Стратегія аналізу отриманих даних дослідження (опис, обчислення, порівняння, виявлення спільних рис тощо) залежить від обраного дизайну та стратегії дослідження.

Накопичуючи та систематизуючи факти, треба вміти визначити їх достовірність і типовість, найсуттєвіші ознаки для наукової характеристики, аналізу, порівняння. Аналіз зібраних матеріалів слід проводити у сукупності, з урахуванням усіх сторін відповідної сфери діяльності (чи установи). Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися в роботі соціальних служб і в соціальній політиці впродовж останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причини труднощів у їх функціонуванні, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку.

Кількісні дані, що ілюструють практичний досвід роботи, можна, наприклад, проаналізувати за методом ранжованого ряду, розподіливши матеріали за роками, звівши їх у статистичні таблиці, таблиці для порівняння та ін., що дозволить зробити конкретні висновки.

Для аналізу кількісної інформації можуть знадобитися пакети комп’ютерних статистичних програм – SPSS (Statistikal Package for the Social Science) та OCA (Обробка соціологічних анкет). За допомогою SPSS можна виконувати різні статистичні процедури – від простого частотного до складних багатомірних методів, також передбачена можливість створення спеціальних таблиць.

Програма ОСА (автор А. Горбачик) є основною комп’ютерною програмою аналізу первинної соціологічної інформації, яку використовують українські соціологи; вона доступна для широкого загалу дослідників.

Останнім часом досить популярною серед дослідників стала програма NUD*IST. Це комп’ютерний пакет для обробки нечислової інформації за допомогою якісного аналізу, в основі якого лежить принцип кодування текстових даних, пошук тексту та кодованого тексту. Але працює вона з англомовними текстами.

Отже, творче використання відомих у науці методів накопичення, вивчення, систематизації фактів і практичного досвіду в цілому дасть змогу виконати основне завдання дипломної роботи: поєднати різні роз’єднані знання в цілісну систему, вивести певні закономірності, визначити подальші тенденції розвитку теорії та практики відповідної сфери діяльності.
^ 3.2.2.5. Рекомендації щодо формування висновків та рекомендацій
Логічним завершенням дипломної роботи є висновки. Головна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подають у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій – синтезованих тверджень, сформульованих на основі отриманих результатів. Надзвичайно важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного функціонування соціальних служб чи певних напрямів соціальної політики.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання; перший висновок має більш загальний характер. Далі у висновках розкривають основні результати, здобутки роботи у концентрованій формі. У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, які обґрунтовують достовірність висунутих положень. У висновках слід наводити вагомі й такі, що не вимагають додаткового пояснення, дані, котрі ілюструють найвагоміші тези.

Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність.

Практичні рекомендації, які завершують дипломну роботу, повинні пропонувати конкретним виконавцям засоби щодо усунення виявлених у ході дослідження недоліків і слабких сторін. У рекомендаціях слід уникати категоричного, вказівного тону, директивних вимог змінити певні соціальні умови, ухвалити конкретні економічні чи правові рішення.

Як зауважує Н. Паніна, висновки та рекомендації повинні „ґрунтуватися насамперед на аналізі інформації, отриманої у конкретному дослідженні; при цьому не повинно бути міркувань, що спираються тільки на здоровий глузд, життєвий досвід, емоційні оцінки та ідеологічні уподобання” [12, с. 210]. Отже, рекомендації можуть ґрунтуватися лише на даних, отриманих у результаті виконання роботи.

У додатку 12 наведено приклади формулювання висновків і рекомендацій.
^ Розділ 4. ПІДГОТОВКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Виконану студентом дипломну роботу перевіряє науковий керівник і дає на неї відгук.

У відгуку науковий керівник відмічає ставлення студента до написання дипломної роботи, його ініціативність, творчий підхід, рівень самостійності і ступінь його підготовки до роботи з обраної теми дослідження, елементи її новизни, рівень теоретичного дослідження і обґрунтованість практичного значення рекомендацій і пропозицій.

Якщо робота готова до захисту перед Державною екзаменаційною комісією, керівник допускає її до захисту (Див. додаток 13. Потім робота направляється на зовнішню рецензію, яка здійснюється фахівцем з соціальної роботи (кандидатом чи доктором соціологічних, педагогічних, філософських, психологічних або медичних наук). Наприкінці рецензії дається оцінка роботи, виходячи з чотирибальної системи (відмінно, добре, задовільне, незадовільно). Підпис рецензента завіряється печаткою установи, де він працює (Див. додаток 14).

Разом з відгуком наукового керівника і зовнішньою рецензією робота подається на кафедру у встановлений термін.

Після розгляду на кафедрі приймається рішення про допуск дипломної роботи до захисту. Негативна зовнішня рецензія не є підставою для відхилення роботи від захисту. Кафедра може організувати й провести попередній захист дипломної роботи.

Дипломна робота захищається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії. До захисту роботи дипломник готує доповідь, ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, схеми, діаграми тощо) і відповіді на зауваження рецензента. Доповідь має бути лаконічною і конкретною. У ній дипломник висвітлює актуальність, цінність і новизну обраної теми дослідження, подає структуру роботи, об’єкт і методи дослідження. В основній частині доповіді наводяться результати дослідження, розкривається суть пропозицій і рекомендацій, обґрунтовується їх доцільність і ефективність, а також можливість впровадження в практичну діяльність.

Кількість ілюстративного матеріалу дипломник визначає самостійно, узгоджуючи його з науковим керівником. Як правило, він не перевищує п’яти сторінок формату А-1 (594 х 841 мм).

Доповідь дипломника на захисті триває 10-15 хвилин. Після доповіді секретар ДЕК зачитує зовнішню рецензію і дипломник відповідає на зауваження рецензента. Потім члени ДЕК і присутні на захисті задають дипломнику питання з метою визначення рівня його професійної підготовки.

Тривалість захисту дипломної роботи не повинна перевищувати 20-25 хвилин. Протягом усього захисту ведеться протокол засідання ДЕК, в якому особливо занотовуються думки членів ДЕК про практичну цінність пропозицій і рекомендацій дипломних робіт та про їхнє впровадження в діяльність підприємств і організацій.

Після захисту члени ДЕК обговорюють її підсумки на закритому засіданні і виносять рішення щодо оцінки захисту кожної дипломної роботи. Коли виникає незгода між членами ДЕК, остаточне рішення приймає головуючий. У той же день рішення комісії щодо захисту дипломних робіт оголошує голова ДЕК.

Висока оцінка дипломної роботи по результатам захисту може бути вагомим аргументом при вирішенні питання про рекомендацію випускника для вступу в магістратуру або аспірантуру.

Випускники, котрі не захистились, відраховуються з ІПК ДСЗУ і одержують академічну довідку. До повторного захисту дипломної роботи вони можуть бути допущені через рік (протягом трьох років) після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ.

Дипломна робота разом з ілюстративним матеріалом передається в архів ІПК ДСЗУ.

^ ДОДАТКИ

Додаток 1

Приклади планів дипломних робіт із різним дизайном дослідження
Приклад плану дипломної роботи на тему опису одного з напрямів соціальної політики

Тема: Політика розв’язання проблем безробіття в Україні

Вступ

Розділ 1. Аналіз ситуації щодо безробіття в Україні

    1. Поняття безробіття та його види.

    2. Особливості проблеми безробіття в Україні.

    3. Характеристика безробітних в Україні.

    4. Передумови розв’язання проблем безробіття в Україні.

    5. Цілі та завдання соціальної політики щодо розв’язання проблеми безробіття в Україні.

Розділ 2. Політика щодо розв’язання проблем безробіття.

2.1. Документальна база політики розв’язання проблем безробіття.

2.2. Функції Міністерства праці та соціальної політики України та Державної служби зайнятості у розв’язанні проблеми безробіття.

2.3. Фінансування політики розв’язання проблем безробіття.

2.4. Використання інструментів політики для розв’язання проблеми безробіття в Україні.

Розділ 3. Оцінка політики розв’язання проблем безробіття в Україні.

3.1. Структура проблемного поля безробіття в Україні.

3.2. Критерії оцінки політики розв’язання проблем безробіття в Україні.

3.3. Стан розв’язання проблем безробіття в Україні.

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях.

4.1. Організація охорони праці на підприємстві.

4.2. Обґрунтування заходів з покращення умов охорони праці.

4.3. Надзвичайні ситуації та шляхи їх запобігання.

Висновки

Список використаної літератури

Додаток 1 (продовження)

Приклад плану дипломної роботи, яка є емпіричним дослідженням

Тема: Робота вуличного соціального працівника зі споживачами ін’єкційних наркотиків

Вступ

Розділ 1. Розкриття сутності роботи вуличного соціального працівника в межах стратегії зменшення шкоди, пов’язаної зі вживанням ін’єкційних наркотичних речовин.

    1. Стратегія зменшення шкоди: сутність і принципи.

    2. Зміст і принципи вуличної соціальної роботи як методу зменшення шкоди.

    3. Робота вуличного соціального працівника: підготовка, обов’язки та можливості.

Розділ 2. Методи дослідження та характеристика групи респондентів.

    1. Час, місце і метод проведення дослідження, критерії відбору респондентів.

    2. Інструменти, використані при проведенні дослідження.

    3. Соціально-демографічні характеристики респондентів.

    4. Операціоналізація понять.

Розділ 3. Аналіз особливостей роботи вуличного соціального працівника зі споживачами ін’єкційних наркотичних речовин.

    1. Аналіз визначення вуличної роботи та мотивації до неї вуличних соціальних працівників.

    2. Аналіз процесу підготовки вуличних соціальних працівників і визначення їх обов’язків.

    3. Аналіз особливостей взаємодії вуличного працівника з клієнтом.

    4. Аналіз особливостей вуличної соціальної роботи в Україні.

  1. Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях.

4.1. Організація охорони праці на підприємстві.

4.2. Обґрунтування заходів з покращення умов охорони праці.

4.3. Надзвичайні ситуації та шляхи їх запобігання.

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаної літератури

Додатки

Додаток А

Додаток Б
Додаток 2

^ МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Кафедра соціології та соціально-гуманітарних дисциплін

  1   2   3   4



Разместите кнопку на своём сайте:
Документы




База данных защищена авторским правом ©kiev.convdocs.org 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Похожие:
Документы