Анализ       Справочники       Сценарии       Рефераты       Курсовые работы       Авторефераты       Программы       Методички       Документы     опубликовать

Методичні рекомендації щодо написання та захисту курсових робіт з дисципліни «кримінальне право україни»




Скачать 129.63 Kb.
НазваниеМетодичні рекомендації щодо написання та захисту курсових робіт з дисципліни «кримінальне право україни»
Дата12.01.2013
Размер129.63 Kb.
ТипМетодичні рекомендації


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН


ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-

правових дисциплін юридичного

факультету ННІПП НАВС,

доктор юридичних наук, доцент


В.Я. Горбачеський

“___ “ ____________ 2012 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО НАПИСАННЯ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»


Підготували: доцент кафедри ^ Коробенко В.М.;

доцент кафедри Плугатир В.С.


Обговорена та схвалена на засіданні

кафедри кримінально-правових дисциплін

^ 26 січня 2012 р., протокол № 2


КИЇВ – 2012

Розвиток демократії, укріплення законності, ефективна боротьба з правопорушеннями неможливі без якісної підготовки юридичних кадрів, здібних правильно орієнтуватися у соціальній дійсності та із знанням справи вирішувати поставлені перед ними завдання.

Здійснення цих завдань забезпечується всім ходом навчального процесу, де велике значення у закріпленні знань студентів, виробленні творчих засад (початків), одержанні навичок самостійної професійної діяльності набуває курсова робота. Її мета – сприяти систематичному заглибленню та закріпленню теоретичних знань, одержаних студентами в процесі вивчення курсу кримінального права, прищепленню на їх ґрунті практичних навичок і здатності самостійно проводити науково-дослідну роботу. Крім того, в ході перевірки та захисту курсових робіт здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті з них, які мають схильність до наукової роботи і т. ін.


^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо підготовки та написання курсових робіт:

  1. Тему курсової роботи студент вибирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонується у цих методичних рекомендаціях. У виняткових випадках курсова робота може бути виконана з дозволу викладача і з іншої теми, якщо викладач визнає обґрунтованим бажання студента дослідити дану проблему, а саму проблему – актуальною.

  2. Перш ніж розпочати писати курсову роботу, треба скласти список літератури, яку необхідно вивчити та проаналізувати. На підставі одержаних знань складається план курсової роботи.

  3. Методологічною основою курсової роботи повинні бути акти законодавчої, виконавчої та судової влади з питань закріплення законності та посилення боротьби зі злочинністю.

  4. При виконанні роботи треба мати на увазі, що деякі науково-теоретичні праці та нормативні акти не враховують, або не повністю враховують положення нового кримінального законодавства України, а тому під час використання літературних джерел слід порівнювати їх з нормами чинного Кримінального кодексу України.

  5. Курсова робота повинна носити самостійний характер. Неприпустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них, а також дослівне переписування з того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, осмисленому і творчому вивченню та усвідомленню програмного матеріалу. Тому курсові роботи, що написані без врахування цих вимог, до захисту не допускаються.

Разом з тим, студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить цитату чи запозичує з літературного джерела якесь теоретичне положення (наприклад, визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики, думку автора літературного джерела з того чи іншого питання і т.п.), то обов’язково слід робити посилання на літературне джерело. Відповідно до чинних правил, дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а у підстрочнику – прізвище та ініціали автора, назва роботи, місце її видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінки, на якій в джерелі вміщений запозичений текст. Наприклад: Таким чином "кваліфікацію злочинів можна визначити як кримінально-правову оцінку вчиненого діяння, вибір і застосування до нього тієї кримінально-правової норми, яка найповніше описує його ознаки"1.

У випадках, коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразовується, в посиланні перед прізвищем автора ставиться слово "Див.:". Наприклад: На думку Кривоченка Л.М., до злочинів що не являють собою великої суспільної небезпечності, можна віднести такі необережні злочини, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років або інше, менш суворе покарання2. Якщо робота, з якої запозичується текст, опублікована в якомусь журналі, збірнику праць, матеріалах наукової конференції і т.п., в посиланні після прізвища та ініціалів автора та назви роботи ставиться дві скісні рисочки, а за ними назва журналу, рік видання, номер журналу і сторінки, з якої запозичений текст (для збірників праць, матеріалів конференцій – назва книги, місто, видавництво, рік видання та сторінка, з якої запозичений текст).

Наприклад: У 1995 році на автошляхах України було вчинено 404 заволодіння автомобілями із застосуванням насильства до потерпілих3.

Так само треба оформлювати посилання, коли в роботі використовується текст законів, указів Президента, постанов верховних органів влади й управління, постанов Пленуму Верховного Суду України та інші матеріали, що публікуються в періодичних виданнях. Посилання на Кримінальний або інші кодекси робити не треба, крім випадків запозичення тексту із коментарів до якоїсь статті або коли необхідно акцентувати увагу на тому, що закон, на який посилається студент, виданий до прийняття чинного.

  1. Щоб курсова робота була змістовною та відповідала вимогам, що
    пред’являються, студент повинен глибоко зрозуміти сутність проблеми (питання). Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.

Вступна частина має містити положення щодо актуальності теми курсової роботи, мети і завдань дослідження, обґрунтування його наукового та практичного значення, використаної методологічної та емпіричної бази тощо.

Основна частина курсової роботи повинна мати такий вигляд: 1) спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) розкривається його практична значущість; 3) аналізується нормативний матеріал (закони, підзаконні акти, керівні роз’яснення Верховного Суду) та літературні джерела; 4) наводиться думка студента з приводу того чи іншого питання або його згода (незгода) з міркуванням, яке дається в літературі. Кожну згоду (незгоду) з наведеними точками зору треба обґрунтувати. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (із вказівкою на джерело інформації) або шляхом логічних умовиводів, повинен показати "життєвість", пріоритет своєї позиції у дискусії.

Наприкінці роботи подаються висновки – найбільш важливі теоретичні та практичні результати, одержані в ході дослідження.

Список використаних джерел подається після висновків і оформлюється відповідним чином, з обов’язковою вказівкою на загальну кількість сторінок у тому чи іншому джерелі. Якщо у роботі є додатки, то вони зазначаються окремо після списку використаних джерел.

  1. Приклади для ілюстрації теоретичних положень треба підбирати після вивчення нормативного матеріалу та літературних джерел до курсової роботи. Їх (приклади) можна взяти в архівах суду або прокуратури, а з окремих тем – і в органах внутрішніх справ. Крім того, допускається використання матеріалів лекцій та практики, що публікується в Бюлетені Верховного Суду України та журналі "Право України". Не рекомендується брати приклади із підручників, навчальних посібників та монографій.

  2. Оформлення курсової роботи. Її текст повинен бути надрукований або виконаний розбірливим (чіткім) почерком. Якщо робота виконана на окремих листках, то вони повинні бути підшиті та пронумеровані. На першому (титульному) листку вказується назва роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер залікової книжки. На другому – план роботи. Текст по кожному з питань плану роботи повинен починатися з назви відповідною розділу плану. Завершується робота списком використаної літератури. В цьому переліку вказуються тільки ті джерела, які студент вивчив і фактично використав, тобто зробив відповідні посилання на них у курсовій роботі. При цьому, на перше місце ставляться закони та інші нормативні акти, а далі в алфавітному порядку подається перелік навчальної та монографічної літератури, журнальних статей (в тому числі книг, що не мають на титульному листку прізвищ авторів).

На останній сторінці роботи ставиться дата її виконання та особистий підпис виконавця. Обсяг роботи близько 20-25 сторінок друкованого тексту (25-30 рукописних сторінок). При цьому головним є відповідне розкриття теми курсової роботи.


^ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо захисту курсових робіт:

Мета захисту: перевірити, як глибоко засвоєно теоретичний матеріал з теми роботи студентом і як усунуті недоліки у викладенні матеріалу, на які вказано в рецензії. Курсові роботи захищаються перед викладачем або комісією, що складається не менш ніж з двох викладачів. Захист курсових робіт проводиться публічно. Студенту надається можливість коротко викласти основні положення роботи, повідомити про зауваження, що містяться у рецензії, і що зроблено для усунення прогалин та недоліків, про які йдеться як у рецензії, так і у зауваженнях на полях роботи. В кінці доповіді студенту можуть бути задані питання з теми курсової роботи та зроблені зауваження щодо основних недоліків захисту.

Остаточна оцінка курсової роботи дається викладачем (чи комісією) особисто. Студент, який отримав незадовільну оцінку, повинен належним чином доопрацювати свою роботу і повторно захистити її у визначений строк. Студент, який не захистив курсову роботу, не допускається до іспиту (заліку).


^ ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ:

Загальна частина

  1. Завдання закону про кримінальну відповідальність України.

  2. Розвиток кримінального законодавства України. Сучасний стан проблем.

  3. Структура закону про кримінальну відповідальність.

  4. Чинність закону про кримінальну відповідальність в просторі.

  5. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.

  6. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність.

  7. Ознаки злочину за чинним законодавством України.

  8. Підстави кримінальної відповідальності.

  9. Класифікація злочинів.

  10. Ознаки об’єкту злочину.

  11. Предмет злочину.

  12. Дія і бездіяльність в кримінальному праві.

  13. Злочинні наслідки.

  14. Причинний зв’язок в кримінальному праві.

  15. Засоби та знаряддя вчинення злочину.

  16. Способи вчинення злочину.

  17. Інтелектуальний та вольовий момент умислу.

  18. Відмінність умислу від необережності.

  19. Відмінність прямого умислу від непрямого.

  20. Критерії злочинної недбалості.

  21. Казус (casus) і його відмінність від злочинної недбалості.

  22. Мотив і мета злочину.

  23. Емоції як ознака суб’єктивної сторони злочину.

  24. Спеціальний суб’єкт злочину.

  25. Критерії неосудності.

  26. Вік кримінальної відповідальності та його встановлення.

  27. Подвійна (змішана) форма вини і її значення для кваліфікації злочину.

  28. Підстави кримінальної відповідальності за готування та замах на злочин.

  29. Відмінність замаху на злочин від закінченого злочину.

  30. Добровільна відмова від завершення злочину.

  31. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті у злочині.

  32. Причетність до злочину та її види.

  33. Підстави та межі відповідальності співучасників.

  34. Кваліфікація дій співучасників при різних формах співучасті.

  35. Спеціальні питання відповідальності співучасників.

  36. Помилки в кримінальному праві.

  37. Множинність злочинів: соціальна та юридична характеристика.

  38. Сукупність злочинів як різновид множинності.

  39. Повторність злочинів та її види.

  40. Вплив рецидиву на кваліфікацію злочину та призначення покарання.

  41. Диференціація відповідальності при уявній обороні.

  42. Умови правомірності заподіяння шкоди злочинцеві при його затримані.

  43. Правова оцінка „передчасності” або „запізнілої” оборони.

  44. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони і затримання злочинця.

  45. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.

  46. Поняття виправданого ризику та його зміст.

  47. Виконання наказу або розпорядження. Правові значення цих обставин.

  48. Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

  49. Поняття та мета покарання.

  50. Система і види покарань

  51. Позбавлення волі в історії кримінального права.

  52. Конфіскація майна як вид покарання.

  53. Громадські роботи та виправні роботи (порівняльна характеристика).

  54. Штраф як вид покарання.

  55. Загальні начала призначення покарання.

  56. Призначення покарання за сукупністю вироків.

  57. Звільнення від покарання та його відбування.

  58. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

  59. Поняття та юридична природа звільнення від відбування покарання з випробуваннями.

  60. Давність виконання обвинувального вироку.

  61. Судимість – кримінально-правова характеристика.

  62. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування.

  63. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

  64. Характеристика Загальної частини кримінального законодавства зарубіжних країн.



Особлива частина

  1. Поняття, система та значення Особливої частини кримінального права.

  2. Загальні правила кваліфікації злочинів.

  3. Правильна кваліфікація злочинів як необхідна умова дотримання законності, прав і свобод громадян.

  4. Кримінальна відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

  5. Кримінальна відповідальність за державну зраду.

  6. Поняття, ознаки та види вбивства в кримінальному праві.

  7. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин.

  8. Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин і його види.

  9. Поняття, ознаки й види тілесних ушкоджень.

  10. Кримінальна відповідальність за катування.

  11. Кримінальна відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження.

  12. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників.

  13. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини.

  14. Кримінальна відповідальність за розбещення неповнолітніх.

  15. Кримінальна відповідальність за зґвалтування.

  16. Кримінальна відповідальність за порушення таємниці голосування.

  17. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав.

  18. Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти власності.

  19. Кримінальна відповідальність за крадіжку.

  20. Кримінальна відповідальність за грабіж.

  21. Кримінальна відповідальність за розбій.

  22. Кримінальна відповідальність за шахрайство.

  23. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

  24. Кримінальна відповідальність за вимагання.

  25. Кримінальна відповідальність за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

  26. Кримінальна відповідальність за контрабанду.

  27. Кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво.

  28. Кримінальна відповідальність за протидію законній господарській діяльності.

  29. Кримінальна відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

  30. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).

  31. Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами.

  32. Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу.

  33. Кримінальна відповідальність за незаконне полювання.

  34. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації.

  35. Кримінальна відповідальність за бандитизм.

  36. Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації.

  37. Кримінальна відповідальність за терористичний акт.

  38. Кримінальна відповідальність за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

  39. Злочини проти безпеки виробництва.

  40. Кримінальна відповідальність за сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.

  41. Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

  42. Кримінальна відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.

  43. Кримінальна відповідальність за хуліганство.
  44. Кримінальна відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів


  45. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу.

  46. Кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
  47. Кримінальна відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.


  48. Кримінальна відповідальність за зловживання владою або службовим становищем.

  49. Кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень.

  50. Кримінальна відповідальність за одержання хабара.

  51. Кримінальна відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою.

  52. Кримінальна відповідальність за дезертирство.

  53. Військові злочини: теоретичні та практичні проблеми.

  54. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку: теоретичні та практичні проблеми.

  55. Кримінальна відповідальність за найманство.

  56. Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та ФРН (Франції, Іспанії, Італії, Англії, США).




1 Коржанський М.Й. Квалілфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 11.

2 Див.: Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Харьков: Выща школа, 1983. - С. 83.

3 Див.: Свірін М.О. Правові проблеми попередження злочинних посягань на транспортні засоби // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – №1. – С. 36.




Разместите кнопку на своём сайте:
Документы




База данных защищена авторским правом ©kiev.convdocs.org 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Похожие:
Документы