Анализ       Справочники       Сценарии       Рефераты       Курсовые работы       Авторефераты       Программы       Методички       Документы     опубликовать

Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни сучасні інформаційні технології в державній службі зайнятості. Єдина інформаційно-аналітична система “Служба зайнятості” (єіас)




НазваниеМіністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни сучасні інформаційні технології в державній службі зайнятості. Єдина інформаційно-аналітична система “Служба зайнятості” (єіас)
страница5/6
Дата11.11.2012
Размер0.84 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6

з/п

Показник

Од.вим.

Абсолютна величина

Відносна величина

1

Міське населення

тис. чол.

723,7

60,73%

2

Природне скорочення міського населення за рік

тис. чол

1,9




3

Сільське населення

тис. чол

702,8

49,27%

4

Природне скорочення сільського населення за рік

тис. чол

9,19




5

Чоловіків

тис. чол

660,6

46,31%

6

Жінок

тис. чол

770,2

53,99%

7

Кількість пенсіонерів, з них:

 

389,3




8

за віком

тис. чол

322,5




9

за інвалідністю

тис. чол

66,8




10

Щільність населення

чол./1 кв.км.

69,2




11

Народжуваність

чол./1000 жителів

8,3




12

Смертність

чол./1000 жителів

16,1




13

Природне скорочення населення

чол./1000 жителів

7






Для виконання обчислень в MS Excel необхідно ввести дані в рядки 1, 3, 5, 6, 8, 9, 11, 12 та подати площу області в окремій клітинці. Похідні дані в рядках 2, 4, 7, 10 та 13 обчислюються за нескладними формулами.

Необхідні для обчислення природного скорочення населення (рядки 2, 4) дані за минулий рік отримують з аналогічної таблиці MS Excel з минулорічними даними. Таблиця з даними і результатами обчислень наведена на рис. 1.





Рис. 1. Лист таблиці “Склад населення” в MS Excel.

Для обчислення природного скорочення міського населення в MS Excel необхідно від кількості міського населення в 2001 році (комірка D2) відняти кількість міського населення в 2000 році. Дані про кількість міського населення в 2000 році знаходяться у книзі "населення 2000" на листі 1 в комірці D2. Адреса цієї комірки '...\[склад населення 2000.xls]Лист 1'!$D$2, де ... – шлях до файлу “склад населення 2000.xls”. Таким чином формула для обчислення природного скорочення населення в таблиці має вигляд:

='..\[склад населення населення 2000.хls]Лист 1'!$D$2-D2.

Текстовий редактор MS Word призначений для створення та редагування текстових документів, а також для використання в якості простішої настільної видавничої системи.

Основні можливості MS Word наступні:

    • форматування та редагування документу;

    • автоформат та автопідстановка;

    • використання шаблонів;

    • використання стилів;

    • перевірка правопису, автозаміна;

    • робота в режимі відображення структури документа;

    • використання полів злиття;

    • використання технології зв’язування об’єктів (OLE).

Перелічені можливості досить детально описані у файлі Справка MS Word та в чисельній літературі. Розглянемо комплексне використання перелічених можливостей.

Для автоматизації створення типових документів ( бланків, форм та інших документів з нормативною та змінною частинами) в MS Word застосовуються шаблони. При створенні нового документа командою Создать меню Файл необхідний шаблон вибирають у вікні Создание документа ( рис. 2).



Рис. 2. Вікно “Создание документа” з шаблонами.


Це вікно містить сім закладок, з яких може бути вибраний потрібний шаблон. Файли шаблонів мають розширення .dot і за замовчуванням зберігаються у папці C:\Program FilesVMicrosoft Office\Templates\1049. Проте пропоновані шаблони є російськомовними і потребують допрацювання.

Для редагування шаблона його відкривають у Word як файл шаблону з розширенням .dot для чого встановлюють індикатор області Создать (рис. 2), а після редагування зберігають як шаблон з новим іменем.

Для створення складних інформаційно-аналітичних документів одночасно використовують кілька програм пакету, застосовуючи їх інтеграційні можливості. Проілюструємо цю технологію на прикладі підготовки інформаційної довідки про Хмельницьку область. Аналізована частина довідки містить дані, згруповані наступним чином:

  1. Загальна інформація.

  2. Мінеральні ресурси області.

  3. Інформація про підсумки соціально-економічного розвитку за поточний рік;

  4. Загальні відомості про територію, населення, господарство, транспорт та зовнішньоекономічну діяльність області:

    • Географічні дані;

    • Кордони;

    • Адміністративно-територіальні одиниці;

    • Населення;

    • Зайнятість населення;

    • Промисловий комплекс;

    • Сільське господарство;

    • Інвестиційна та будівельна діяльність;

    • Зовнішньоекономічна діяльність;

    • Транспортний комплекс та зв’язок.

Три перші розділи мають описовий характер та деталізуються у четвертому розділі який містить показники, згруповані у вигляді таблиць. Частина показників вимагає попередніх обчислень в MS Excel за методикою, яка була проілюстрована нами вище.

При створенні документу спочатку формують його структуру після чого заповнюють створену структуру текстом.

Оскільки текст довідки має містити дані, які є результатом обчислень, покажемо як ці дані отримують у файлі створеному в MS Word з відповідних таблиць MS Excel. В даному випадку таблиці MS Excel використовуються як інструмент для обчислень та створення бази даних. Кінцевий варіант документу отримують використанням полів злиття текстової частини документу та даних таблиць.

У редакторі Word створюємо новий документ з іменем “довідка.doc", в якому набираємо її текст (рис. 3).

Встановлюємо курсор після заголовка ^ Склад населення і вставляємо фрагмент таблиці "склад населення" з таблиці "склад населення 2001". Для цього необхідно відкрити книгу "склад населення 2001.xls", сформатувати потрібний фрагмент таблиці так щоб документ мав такий

Рис. 3. Фрагмент текстового документу довідка.doc.


вигляд, яким би Ви хотіли його бачити надрукованим, виділити потрібний фрагмент, скопіювати його у буфер пам'яті, перейти у вікно редактору Word, виконати команду Специальная вставка меню Правка, після чого відкриється вікно діалогу Специальная вставка (рис. 4).



Рис. 4. Вікно діалогу Специальная вставка.


В цьому вікні визначимо, що ми бажаємо вставити фрагмент з буферу обміну як лист Microsoft Excel, зв'язавши його з оригіналом. В результаті матимемо текстовий документ (рис. 5).



Рис. 5. Текстовий документ зі зв'язаною таблицею "склад населення".


Така технологія гарантує повне співпадіння копії в текстовому документі з оригіналом та автоматичну корекцію даних довідки (файл довідка.doc) при внесенні змін до оригіналу таблиці ( файл склад населення 2001.xls).

У набраному нами тексті довідки перед словами "тис.чол." залишено вільне місце, в яке необхідно вставити значення з таблиці "склад населення", що ми зробимо використовуючи технологію злиття.

Для цього виконаємо процедуру створення запиту на отримання даних зі стороннього джерела, скориставшись сервісом Слияние меню Сервис. Відкриється вікно сервісу (рис. 6).



Рис. 6. Діалогове вікно сервісу Слияние.


Виконуючи інструкції цього діалогу, створюємо документ на бланку, яким є чинний документ довідка.dос. Дані для злиття отримуємо з поля F2 таблиці “Склад населення 2001.xls”. Після цього формуємо результуючий документ Форма 1, зливаючи всі записи з 1 до 1 у нього командою Объединить. Результат зберігаємо у файлі довідка 2001.doc.

Редактор PowerPoint призначений для створення презентацій, які демонструються за допомогою мультимедійного проектору.

Залежно від способу реалізації презентації поділяють на автоматичні, інтерактивні та презентації зі сценарієм.

Автоматична презентація - це завершений мультимедійний продукт, який можна записати на носій і розіслати потенційним поживачам.

Інтерактивні презентації керуються подіями. Подіями є натискання клавіш миші чи клавіатури. Зображення на екрані алежить від вибору користувача.

Презентації зі сценарієм реалізують автоматичну анімацію зображення і тексту з можливістю титрового та звукового супровіду.

Покажемо порядок створення презентації. Оберемо наступний перелік слайдів: географічні дані, населення, зайнятість населення, структура промислового виробництва, виробництво товарів народного споживання, основні напрямки виробництва в галузі рослинництва, основні напрямки виробництва в галузі тваринництва, інвестиційна та будівельна діяльність, зовнішньоекономічна діяльність, транспорті зв'язок.

Перший слайд презентації може мати наступний вигляд (рис. 7):



Рис. 7. Варіант першого слайду презентації.


Основне завдання презентації - донести до глядача зміст у такій формі, яка буде зручною для глядача і не спотворюватиме інформації. Усі слайди повинні мати однакове оформлення (фон, юзміщення основних компонентів, типи та розміри шрифтів тощо).

Так, наприклад, слайд з таблицею щодо складу населення може мати наступний вигляд (рис. 8).



Рис. 8. Слайд із таблицею про склад населення.

Як бачимо, у цій таблиці залишені лише основні показники. Додаткові показники винесені у продовження таблиці на наступному слайді.

Дуже інформативними на слайдах є представлення даних вигляді таблиць, графіків та діаграм. Порівняйте, наприклад табличну форму представлення даних щодо складу населення на рис. 8 та діаграми з тією ж інформацією на рис.9.



Рис. 9. Варіант слайду з даними щодо складу населення.


Для зручності управління зміною слайдів в слайд вбудовують кнопки управління (рис. 10).



Рис. 10. Кнопки управління зміною слайдів.


Це роблять командою Управляющие кнопки меню Показ слайдов.

Використовуючи в презентаціях анімаційні ефекти та ітерактивні засоби можна створити цікавий інформаційний атеріал.

Для транслювання презентації в мережі необхідно налаштувати і спланувати трансляції в меню діалогу Планирование вещания (рис. 11), яке відкривається командою Настроить и спланировать подменю Прямое вещание меню Показ слайдов.



Рис. 11. Вікно діалогу Планирование вещания.


6.3. Мережеві комп’ютерні технології та їх застосування.


Існує кілька критеріїв класифікації комп'ютерних мереж.

В залежності від відносного розташування комп'ютерів розрізняють локальні, корпоративні і глобальні мережі.

Локальні мережі об'єднують комп'ютери, які знаходяться на обмеженій площі в одній будівлі. Зазвичай - це мережа невеликої організації, установи, або мережа структурного підрозділу. Для таких мереж характерне спільне використання програмних засобів периферійних пристроїв. Локальні мережі можуть бути або одноранговими, або можуть мати виділений сервер.

Корпоративна мережа - це зазвичай мережа одної організації
(інколи - території), розміщеної в одній будівлі або в кількох
будівлях, розташованих на відстані. Як правило, це сукупність невеликих локальних мереж.

Нарешті, глобальні мережі з'єднують між собою локальні корпоративні мережі, а також окремі комп'ютери в межах країн, континентів і планети.

Умовність такого поділу очевидна, оскільки будь-який комп'ютер, який має доступ до Internet, після підключення до глобальних мереж стає їх частиною.

На рівні локальних мереж мережі поділяються на однорангові та керовані сервером. Цей поділ стосується способу управління мережею. В одноранговій мережі немає виділеного комп'ютера, який може надавати свої ресурси всім вузлам мережі.

Сервер, призначений для забезпечення доступу усіх комп'ютерів мережі до глобальних мереж, називають проксі-сервером (ProxyServer). Сервер, призначений для зберігання файлів, які можуть використовуватись комп'ютерами мережі, називають файл-сервером (FileServer). У мережі може бути виділений прінт-сервер (PrintServer). Для захисту локальної чи корпоративної мережі від несанкціонованого доступу з глобальних лереж призначений спеціальний апаратно-програмний комплекс – файрвол (Firewall). У невеликій локальній мережі всі ці функції може виконувати один потужний комп'ютер.

За способами сполучення комп'ютерів у мережі між собою мережі розрізняють за їх топологією.

Існує три основних топологічних схем: шинна, кільцева і радіальна.

Для шинної топології характерна наявність магістрального каналу передачі даних між комп'ютерами – шини.

Окремі комп'ютери та інші пристрої підключаються до магістралі в довільному місці. Така топологія використовуєтся дуже обмежено через низькі технічні характеристики (малі швидкості передачі даних) в мережах з кількістю комп'ютерів до шести за умови їх розміщення в одному приміщенні або в сусідніх приміщеннях. Однак, така схема сполучення комп'ютерів у мережах є надійною, простою і дешевою.

У мережах з кільцевою топологією комп'ютери сполучаються один з другим послідовно, а останній комп'ютер сполучається з першим.

Така схема не дешева (бо вимагає подвійного комплекту мережевих карт на кожному комп'ютері) і має низьку надійність. Будь-яке пошкодження з'єднувального кабеля в кільці спричиняє відмову роботи мережі. Найнадійнішою і найпоширенішою топологією є радіальна мережа. Щоправда, така мережа вимагає використання додаткового обладнання – хабів (Hub), які виконують функції концентраторів і маршрутизаторів.

Також існує класифікація мереж за територіальним охопленням,
яка грунтується на рівні доступу до глобальних мереж і відповідальності за адміністрування мереж. При цьому мережі поділяють на Інтранет (Intranet), Екстранет (Extranet) та Інтернет (Internet). Ці класифікації можна порівняти наступним чином: локальна мережа – Intranet; корпоративна мережа – Extranet, Internet – Internet.

Для об'єднання комп'ютерів у мережу необхідне спеціальне мережеве обладнання та програмне забезпечення. З обладнання до компонентів мережі крім власне комп'ютерів (робочих станцій і серверів) відносяться кабелі з конструкціями для їх прокладання та відповідними кабельними роз'ємами, хаби і мережеві карти.

Для того, щоб комп'ютер можна було увімкнути в мережу, він повинен бути обладнаний мережевою картою (адаптером). Тип мережевої карти визначається мережевим програмним забезпеченням і типом кабелів, які використовуються для об'єднання комп'ютерів у мережу.

Для створення мереж використовують коаксіальний кабель,
кабель "скручена пара" і оптоволоконний кабель.

Коаксіальний кабель для мереж має хвильовий опір 50 Ом
під'єднується до вузлів мережі за допомогою коаксіальних роз'ємів.
Його використовують для мереж шинної топології. Такий кабель
досить зручно прокладати, він має порівняно хороший механічний
захист і низьку ціну. Оскільки втрати в такому кабелі досить
великі, то відстань, на яку дані можуть передаватись без
підсилення (і коригування) не повинна перевищувати 75 м.

Швидкість передачі даних в такій мережі не перевищує 1 Мбайт.
Саме тому шинні мережі з коаксіальним кабелем поступово
виходять з ужитку.

Найчастіше для мереж використовують кабель "скручена пара", який утворений п'ятьма парами тонких провідників, які скручені між собою спіраллю. Така конструкція кабеля дозволяє передавати дані зі швидкістю до 100 Мб/с без помітних втрат на відстань до 200 м. Водночас ці кабелі механічно захищені дуже слабо і навіть різке згинання негативно впливає на їх електричні характеристики. Для їх прокладання використовують
або спеціальні пластмасові короби з кришками, або пластмасмасові труби, які кріпляться до будівельних конструкцій. Вартість кабеля та коробів досить висока. Кабель "скручена пара" використовують як в кільцевих, так і в радіальних мережах.

Нарешті, найкращі електричні характеристики мають оптоволоконні кабелі, які останнім часом набувають все ширшого розповсюдження. Вони механічно міцні і дозволяють передавати дані зі швидкістю до 10 Гб/с без втрат на відстань до кількох кілометрів. Прокладати їх можна як з використанням спеціальних конструкцій, так і безпосередньо. Складності використання оптоволоконних кабелів полягають у виконанні з'єднань у вузлах такої мережі. Для цього потрібні спеціальні роз'єми високої механічної точності. Вартість як кабеля, так і роз'ємів – досить висока.

До обладнання мереж відносять також хаби, чи концентратори.

До одної мережевої карти можна підключити лише один з'єднувальний кабель. У радіальній мережі до одного сервера можна підключити від 3 до 25 комп'ютерів (більше не рекомендується). Вмонтувати в один комп'ютер 25 мережевих карт досить проблематично, тому використовують спеціальні пристрої – концентратори. Сучасні хаби виконують не лише функції розгалужувального пристрою. Вони здійснюють маршрутизацію пакетів у мережі, що прискорює передачу даних. Вони ж можуть виконувати функції підсилення сигналу та його коригування для компенсації втрат даних у кабелях. Загалом це складні електронні пристрої. Зазвичай хаб має 8, 16, 24 або 32 порти (роз'єми для під'єднання кабелів). Якщо потрібно під'єднати більшу кількість кабелів, кілька хабів встановлюють разом у додаткові зовнішні корпуси – стойки, або підвішені на стіні шафи. Таким чином, всі користувачі сегмента мережі під'єднуються до одного хаба (стойки, шафи).

Під час роботи у мережі нерідко трапляється, що два пристрої звертаються до одного ресурсу. Нагадаємо, що ресурсами мережі є, наприклад, диски, файли, принтери, модеми чи програми, які можуть знаходитись на будь-якому комп'ютері мережі, або пристрої, що включені у мережу безпосередньо принтер, плотер, комбінований пристрій. Якщо до ресурсу одночасно звертаються кілька клієнтів, виникають колізії, внаслідок чого ні один із запитів не обробляється. Вирішення колізій - завдання мережевого програмного забезпечення і, частково, хабів-маршрутизаторів. При великій кількості користувачів, а, отже, і звичайних робочих колізій, швидкість передачі даних у мережі падає настільки, що працювати в ній стає практично неможливо. Одним із способів зменшення кількості колізій є таке групування користувачів, яке дозволить зменшити ймовірність одночасного звертання до одних і тих самих ресурсів.

Це одне з міркувань, яке впливає на поділ мережі на сегменти, але воно обов'язково повинно бути враховане під час проектування мережі. Іншим критерієм поділу мережі на сектори є величина трафіка (потоку даних) між комп'ютерами мережі. Саме з цих міркувань сегменти мережі не рекомендується робити більшими, ніж по 25 комп'ютерів.

Сегменти мережі також з'єднуються між собою через хаб. Сегментуванням мережі досягається також спрощення
адміністрування мережі, забезпечення обмеження доступу
користувачів до ресурсів тощо.

Серед мережевих програмних засобів виділяють системні програмні засоби, мережеві варіанти прикладних систем та програми-клієнти.

Перш, ніж розглядати мережеве програмне забезпеченії зупинимось на принципах передачі даних між комп'ютерами, які належать до різних мереж.

Комп'ютери в мережі обмінюються між собою даними, організованими у вигляді пакетів. Пакет - це невелика порція даних (фрейм), доповнена службовою інформацією. До такої службової інформації належать:

унікальна адреса відправника, унікальна адреса отримувача, інформація, що характеризує зміст даних в пакеті, контрольна сума (CRC), яка дозволяє виявити помилки під час передачі пакету (рис. 12).


CRC Дані Тип даних Адреса отримувача Адреса відправника

Рис.12. Структура пакету даних.


Така структура пакету формується у відповідності зі стеком (встановленою послідовністю) протоколів TCP/IP, прийнятою у моделі взаємодії відкритих систем OSI.

Протокол – це встановлена сукупність правил взаємодії об'єктів при обміні даними.

Еталонна модель взаємодії відкритих систем (у даному випадку –обчислювальних систем) OSI передбачає правила взаємодії на семи функціональних рівнях, які відповідають окремим фізичним або логічним частинам комп'ютерної мережі, а саме: прикладному, передачі даних, сеансовому, транспортною мережевому, канальному і фізичному.

У практиці достатньо знайомства з чотирирівневою моделлю DoD, яка прийнята для обміну даними між Unix-машинами. Ця модель включає протоколи прикладного, транспортного, мережевого і фізичного функціональних рівней.

На стороні передачі фрейм (кадр) даних послідовно обробляється за протоколами відповідних рівнів. Таким чином формується пакет даних, який з сервера мережі передається в зовнішні лінії зв'язку, які можуть бути проводовими, оптичними та радіолініями.

На приймальній стороні пакет обробляється за тими ж протоколами але в зворотному порядку. Якщо дані передані правильно, то на передавальну сторону надходить підтвердження про правильну передачу і відбувається передача наступного фрейму і пакету. Якщо ж ні, - то на передавальну сторону надходить повідомлення про помилку і передача повторюється.

Системне програмне забезпечення підтримує роботу з мережами відповідної топології та обмін даними з використанням протокольного стеку TCP/IP. Таких операційних систем використовується кілька.

3 програмних продуктів фірми Microsoft в Україні розповсюджені системи Windows NT та Windows 2000 Ці системи дозволяють сегментувати мережу, підтримують роботу з Web-серверами, мають потужні засоби архівування і реплікації даних та захисту від несанкціонованого доступу за допомогою ідентифікаційних кодів.

Операційна система NetWare фірми Novell досить розповсюджена, але її використовують у професійних цілях, оскільки її адміністрування значно складніше.

Нарешті, у вузлах глобальних мереж найчастіше використовують операційну систему Unix.

Використання прикладних систем у мережах має певні переваги перед їх автономним використанням.

За умови наявності надійного зв'язку з сервером і сучасного апаратного забезпечення на робочих місцях користувачів прикладні системи інсталюють у мережевому варіанті. При цьому ядро програми інсталюється на сервері, а на робочих місцях інсталюється лише клієнтська частина. Такий варіант інсталяції передбачений і в пакеті MS Office починаючи з версії 2000.

При використанні мережевих версій прикладних програм бажано використовувати окремий файл-сервер з яким працюють кілька користувачів одночасно. При такому використанні прикладних програм не має значення де саме інсталюється серверна частина програми – на сервері локальної мережі, чи на сервері провайдера Internet. В останньому випадку йдеться про аутсорінг програмного забезпечення – оренду.

Найуживанішими окремими програмами-клієнтами мереж є браузери і поштові клієнти. Хоча в пакеті MS Office передбачеі клієнти для доступу до ресурсів глобальних мереж (Interni Explorer) і для надання поштових послуг (Outlook Express) доцільніше використовувати програми спеціального призначення. Як браузер використовують або NetscapeNavigator (комерційний продукт), або Mozilla (вільне програмне забезпечення). Як поштовий клієнт часто використовують програму TheBat!, яка є вільним продуктом.

Окремо, зазвичай, використовують і спеціальні безкоштовні програми для отримання ("скачування") файлів з серверів мережі, хоча такі можливості має кожна програма-браузер. Це зайвий раз доводить визнану перевагу використання спеціального програмного забезпечення перед універсальним.

У світі набуло розповсюдження спеціальне мережеве програмне забезпечення (з використанням технології клієнт-сервер) для надання торгівельних, освітніх, бібліотечних, комерційних, банківських послуг. Ці системи та відповідне програмне забезпечення і технології отримали назву електронних (е-технології). Такі технології дозволяють, маючи доступ до Internet в режимі on-line, формувати і передавати на відповідний сервер (сервер організації, що надає потрібні послуги) запит на надання послуги, пошук необхідних даних чи виконання відповідних операцій (банківських, купівлі-продажу) та отримати повідомлення про виконання запиту. Зазвичай, використання таких систем і технологій передбачає використання системи електронних розрахунків, за відсутності якої їх ефективність різко зменшується.

Перспективним напрямом використання мережевих технологій є створення систем електронного уряду, чи точніше, електронного управління. Основна ідея тут полягає в тому, щоб засобами комп'ютерних мереж якомога оперативніше і повніше інформувати населення про рішення та дії органів управління і дати користувачам таких систем можливість висловлювати оцінки, пропозиції та побажання щодо прийнятих рішень та вжитих дій. Концепція таких систем вже досить глибоко опрацьована. Системи починають впроваджуватись в деяких країнах ЄС. Нажаль, практики комплексного використання таких систем ще немає.

Для приватних користувачів та невеликих організацій вигідним може бути використання електронних офісів. При цьому потрібне програмне забезпечення інсталюється на сервері організації, що орендує користувачам програмні продукти, а доступ до них забезпечується з використанням мережевих Web-технологій в режимі on-line. Така оренда програмного забезпечення особливо вигідна в тому випадку, коли вартість комерційного програмного забезпечення висока, а використовується воно рідко.

Хоча Internet і не є єдиною глобальною мережею, в практиці спілкування поняття Internet означає взагалі всі мережі (а швидше – ресурси) за межами нашої локальної мережі. Тому говоритимемо про сервіси глобальних мереж загалом, незалежі від того, де фізично знаходиться потрібний нам ресурс чи сервер.

Структура підключення користувачів до мережі Internet має в своєму складі магістралі – лінії зв'язку великої пропускної здатності,
які можуть бути кабельними, або супутниковими радіолініями. Магістраль
з'єднує між собою вузли мережі (хости). До хостів підключаються
сервери провайдерів - організацій, які надають послуги з доступу
до Internet. До серверів провайдерів підключаються або
індивідуальні користувачі, або через проксі-сервери – колективні користувачі (локальні чи корпоративні мережі). Доступ до ресурсів інших глобальних мереж (FidoNET, BitNET, CompuServe тощо) здійснюється через спеціальні комп'ютери-шлюзи, що підключаються до магістралі Internet.

Для організації зв'язку між двома комп'ютерами в глобальній мережі, кожний з них повинен мати унікальне позначення. Таким позначенням є ІР-адреса комп'ютера. IP-адреса - це комбінація з чотирьох чисел, розділених крапками, наприклад: 104.17.126.10. Кінцевим користувачам незручно працювати з такими числовими адресами, тому їм пропонується звичніша система доменних імен - DNS (Domain Name System). DNS - це комбінація з імен доменів (підмереж) на шляху до комп'ютера, розділених крапками. Наприклад ареса dl.kpi.kharkov.ua – адреса центру дистанційного навчання (dl) Харківського політехнічного інституту (kpi), який знаходиться в Харкові (kharkov), в Україні (ua). За таким принципом побудовані більшість DNS-адрес. Для переведення DNS-адрес в IP-адреси призначені DNS-сервери ( Domain Name Server).

Останній елемент DNS-адреси означає або тип організації (стара система позначень), або країну, де знаходиться абонент. Відповідність останнього елементу адреси типу організації або країні наведена в табл.5.

Табл. 5.

^ Типи організацій

Країни

com

Комерційні

us

США

hk

Гонконг

edu

навчальні

fr

Франція

mx

Мексика

gov

урядові

ca

Канада

au

Австралія

mil

військові

dk

Данія

hu

Угорщина

net

провайдери

de

Німеччина

ua

Україна

org

неприбуткові

ch

Швейцарія

ru

Росія

int

міжнародні

se

Швеція

fi

Фінляндія


Кожний ресурс в глобальній мережі також повинен мати унікальне позначення, для чого використовується універсальні локатор ресурсів - URL (Uniform Resource Locator). Таке позначення складається з трьох частин:

позначення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу, DNS-адреса комп'ютера, на якому знаходиться ресурс та повна назва ресурсу на комп'ютері, де він знаходиться.

Основним постачальником послуг (сервісів) доступу до глобальних мереж є провайдери. Якісний провайдер забезпечує самостійно або через спеціалізованих підрядників доступ до всіх сервісів Internet.

Усі мережеві сервіси надаються з використанням технології "клієнт-сервер". Сервер в глобальній мережі – це комп'ютер або програма, що надає клієнтам певні мережеві послуги. Клієнт – це прикладна програма, яка працює на комп'ютері користувача, передає запити серверу і отримує відповіді на них. Різні сервіси мають різні прикладні протоколи і формати даних і це є ще однією причиною необхідності використання універсальних протоколів обміну даними TCP/IP.

Основними сервісами глобальних мереж є:

FTP (File Transfer Protocol) - протокол передавання файлів, один з найстарших сервісів мереж. Дає можливість обмінюватись двійковими і текстовими файлами між довільними комп'ютерами (не обов'язково з сервером). Прикладом клієнтської програми може бути CuteFTP;

E-Mail - електронна пошта, найстарший сервіс мереж, призначений для обміну повідомленнями з використанням спеціальних служб через поштові сервери. Прикладом програми-клієнта може бути TheBat!;

Mail List - розсилання електронної пошти за переліками. Призначення те ж, що й у електронної пошти, але повідомлення надсилаються не одному абоненту, а усім, внесеним до відповідного переліку;

Usenet - групи новин або конференцій. Забезпечує обмін інформацією між усіма, хто користується цим сервісом (учасниками конференції). Електронний аналог дошки оголошень. Сервіс забезпечується або браузером, або спеціальними клієнтами як наприклад Microsoft Internet News;

WWW (World Wide Web) - світова "павутина", служба доступу до гіпертекстового простору. Використовує протокол http (Hyper Text Transfer Protocol). Гіпертекстовий простір заповнений гіпертекстовими документами (Web-сторінками), пов'язаними між собою гіперпосиланнями. Більшість гіпертекстових документів зберігається на Web-серверах. Ці документи можуть зберігатись і на довільному комп'ютері в мережі. Сервіс забезпечується програмами-браузерами, наприклад: Internet Explorer, Netscape Navigator, Mozilla;

Web-сторінка - текстовий файл, що містить опис документу на мові гіпертекстової розмітки HTML (Hyper Text Markup Language).

IRC (Internet Relay Chat) - служба, що забезпечує проведення конференцій в реальному часі. Цю службу називають звичайно просто чатом. Для доступу до сервісу можна скористатись програмами mIRC або mIRC32;

ICQ (акронім виразу "І seek you" - я тебе шукаю) – встановлення IP-адреси користувача, комп’ютер якого в даний момент підімкнений до мережі. Необхідність послуги викликана тим, що частина користувачів не має постійної IP-адреси. У кожному сеансі вони отримують динамічну адресу, яку надає сервер. Саме цю адресу визначає служба ICQ, що дає можливість організ0увати зв’язок на принципах IRC.

Telnet – служба віддаленого доступу, яка дозволяє працювати на довільному комп’ютері мережі, як на власному, якщо це дозволяє власник віддаленого комп’ютера. Програма-клієнт з такою назвою є в кожній ОС.

Таким чином, першим компонентом URL є назва сервіса, яким ми бажаємо скористатись, наприклад: ftp://… чи http://…

Другий компонент - DNS-адреса комп’ютера. Третій – повний шлях до ресурсу на тому комп’ютері де ресурс знаходиться.

Отже, щоб отримати доступ до файлу book.zip, який знаходиться в папці pub/ на сервері ftp.microsoft.com, слід в адресну строку браузура ввести URL-адресу ftp://ftp.microsoft.com/pub/book.zip.

1   2   3   4   5   6



Разместите кнопку на своём сайте:
Документы




База данных защищена авторским правом ©kiev.convdocs.org 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Похожие:
Документы