Анализ       Справочники       Сценарии       Рефераты       Курсовые работы       Авторефераты       Программы       Методички       Документы     опубликовать

Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни т. К. Кузнецова Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: сучасний етап І перспективи розвитку




Скачать 342.5 Kb.
НазваниеМіністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни т. К. Кузнецова Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: сучасний етап І перспективи розвитку
Дата11.11.2012
Размер342.5 Kb.
ТипДокументы


МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ


ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ


Т.К.Кузнецова


Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: сучасний етап і перспективи розвитку


Навчально-методична розробка теми

модулю ГВ-1 «Роль і місце державної служби зайнятості в регулюванні ринку праці, реалізації конституційних прав громадян в сфері зайнятості» професійної програми підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості України


Київ 2010




Рецензенти:


Н.О.Зезека, магістр права, старший викладач кафедри державного управління та політики ІПК ДСЗУ.


Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (30 грудня 2009 року, протокол № 8).


Т.К.Кузнецова

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: сучасний етап і перспективи розвитку: Навч.-метод. розробка – К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – 26 с.


Подано навчально-методичні та інформаційні матеріали – зміст та навчальні елементи теми, контрольні питання та тестові завдання для перевірки знань слухачів, список рекомендованої літератури, конспект лекції тощо.

Для використання під час занять і самостійної навчальної роботи слухачів центру підвищення кваліфікації ІПК ДСЗУ – керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості України.


© Кузнецова Т.К., 2009

© Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ), 2010

Зміст

    1. Зміст та навчальні елементи теми ………………………………...…….. 4

    2. Мета та завдання вивчення теми ……………………………….……….. 4

    3. Список рекомендованої літератури …………………………….………. 5

    4. Перелік контрольних питань………………………………………….…. 8

    5. Тестові завдання для перевірки знань………………………………..…..8

    6. Конспект лекції “ Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: сучасний етап і перспективи розвитку ”…..…14




  1. ^ Зміст та навчальні елементи теми


Поняття соціального захисту. Мета соціального захисту. Основні функції соціального захисту. Системи соціального захисту та принципи їх класифікації. Класифікація моделей соціального захисту за Лейбфрідом та Еспінг-Андерсеном. Чотири моделі соціального захисту У. Лоренца. Три основні складові соціального захисту: соціальне забезпечення, соціальна допомога і соціальне страхування. Соціальне страхування як базовий інститут системи соціального захисту. Поняття державного соціального страхування. Історична обумовленість його виникнення. Запровадження обов’язкового соціального страхування в Україні. Особливості розвитку державного соціального страхування у радянські часи. Державне соціальне страхування в незалежній Україні. Види державного соціального страхування. Державне соціальне страхування на випадок безробіття. Поняття. Суб’єкти. Принципи здійснення. Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття. Функції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Управління страхуванням на випадок безробіття. Джерела формування доходів та видатки бюджету ФСС ВБ. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг. Сучасний стан та перспективи розвитку державного соціального страхування на випадок безробіття.


  1. ^ Мета та завдання вивчення теми


Основною метою вивчення теми “Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” є формування сучасної системи поглядів та спеціальних знань щодо загальних закономірностей виникнення, розвитку та існування державного соціального страхування, ролі держави в його регулюванні, набуття практичних навичок аналізу та використання законодавчої бази.


^ За результатами навчання слухачі повинні:

  • демонструвати розуміння теоретичних та методологічних основ загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

  • демонструвати розуміння системного підходу до аналізу державного соціального страхування як складової частини соціального захисту;

  • вивчити загальні закономірності формування та розвитку державного соціального страхування на випадок безробіття;

  • вивчити особливості державного соціального страхування в умовах перехідної та ринкової економіки;

  • розуміти вплив державного соціального страхування на суспільно-політичні процеси;

  • набути навичок роботи із законодавчою базою загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.


3. Список рекомендованої літератури


Основна література:

  1. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Закон України вiд 14.01.1998 № 16/98-ВР: за станом на 13.01.2009 // ВВР України вiд 05.06.1998 - 1998 р., № 23, стаття 121

  2. Конвенція Міжнародної організації праці «Конвенція про сприяння зайнятості та захист від безробіття» вiд 21.06.1988 № 168/ Міжнародний документ [Електронний ресурс] – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?find=1&textl= 1&user=1249638018448609&text=%E1%E5%E7%F0%EE%E1%B3%F2%F2%FF&x=0&y=0 системний № 993_182

  3. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України вiд 2 березня 2000 № 1533-III: за станом на 25.06.2009 // ВВР України вiд 02.06.2000 - 2000 р., № 22, Ст. 171

  4. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-XII: за станом на 30.04.2009 // ВВР України. — 1991. — № 14. — Ст. 171

  5. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 N 875-XII: за станом на 07.05.2009 // ВВР, 1991, N 21, ст.252

  6. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05.2003 № 742-IV: за станом на 13.01.2009 // ВВР України від 18.07.2003 - 2003 р., № 29, Ст. 232

  7. Про страхування: Закон України вiд 07.03.1996 № 85/96-ВР: за станом на 14.08.2009 // ВВР, 1996, N 18, Ст. 78).

  8. Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення: Закон України від 25.12.2008 року №799-VI: за станом на 25.12.2008 // ВВР України вiд 01.05.2009 - 2009 р., № 18, стор. 630, Ст. 247

  9. Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей: Закон України вiд 15.06.2004 № 1763-IV: за станом на 22.05.2008 // ВВР України вiд 03.09.2004 - 2004 р., № 36, стор. 1411, Ст. 444

  10. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України вiд 05.10.2000 № 2017-III: за станом на 22.05.2008 // ВВР України вiд 01.12.2000 - 2000 р., № 48, Ст. 409

  11. Маршавін Ю.М. Державне соціальне страхування: навчально методичний посібник.–К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – 256 с.

  12. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посібник.– К.: Каравела, 2005. – 392 с.

  13. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч.посібник– К.: МАУП, 2002. – 200 с.

  14. Шевчук П.І. Соціальна політика.– Львів: Світ, 2003. – 400 с.

  15. Юрій С.А., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: підручник.– К.: Кондор. – 2006. – 464 с.



Додаткова література


  1. Конституція України: за станом на 28.04.2009 // ВВР, 1996, N 30, ст. 141

  2. Гірничий закон України вiд 06.10.1999 № 1127–XIV: за станом на 16.09.2008 // ВВР України вiд 17.12.1999 – 1999 р., № 50, Ст.З 433

  3. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” № 1105-ХІІ від 23.09.1999 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 40.

  4. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2001. – № 21.

  5. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування” № 2980-Ш від 17.01.2002 р. // Все про бухгалтерський облік. – 2002. – № 14.

  6. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 р. // Податки та бухгалтерський облік. – 2003. – № 70.

  7. Про імміграцію: Закон України вiд 07.06.2001р. № 2491: за станом на 10.04.2009 // ВВР України вiд 12.10.2001 - 2001 р., № 41, Ст. 197

  8. Про колективні договори і угоди: Закон України вiд 01.07.1993 № 3356-XII: за станом на 07.05.2008 // ВВР України вiд 07.09.1993 - 1993 р., № 36, стаття 361

  9. Базілевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа.– К.: Товариство “Знання”, КОО, 2002. – 203 с.

  10. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти: Курс лекцій.– К.: Видавничий дім “Київо Могилянська Академія”, 2003. – 107 с.

  11. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навчальний посібник.– К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.

  12. Маршавін Ю.М. Державне соціальне страхування: навчально методичний посібник.–К.: ІПК ДСЗУ, 2004. – 256 с.

  13. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. – № 2. – С. 20-24.

  14. Надточій Б. Соціальне страхування у контексті історії // Соціальний захист. – 2003. – № 3. – С. 29-33.

  15. Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 34. С. 5.

  16. Олефір О. Плюралізм соціального страхування як фактор розвитку економіки // Україна : аспекти праці. – 2002. – № 4. – С.44-49.

  17. Плиса В.Й. Страхування: Навчальний посібник.– К.: Каравела, 2005. – 392 с.

  18. Плиса В. Модель державного соціального страхування в Україні. // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник.– Львів, 2005. – С. 44–52.

  19. Рудень В.В. Страхова медицина і медичне страхування. – Львів, 1999. 305 с.

  20. Рудень В.В. Виникнення та функціонування системи медичного страхування // Фінанси України. – 2000. – № 1. – С. 76-87.

  21. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч.посіб.– К.: МАУП, 2002. – 200 с.

  22. Семігіна Т.В. Порівняльна соціальна політика: Навч.посіб.– К.: МАУП, 2005. – 276 с.

  23. Спікер П. Соціальна політика: теми та підходи,– К.: Фенікс, 2000. – 400 с.

  24. Шахов В.В. Страхование. – М.: Юнити, 2000. – 311 с.

  25. Шевчук П.І. Соціальна політика.– Львів: Світ, 2003. – 400 с.

  26. Шевчук П.І., Берік З.А. Пенсійне забезпечення.– Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 56 с.

  27. Юрій С.А., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник.– К.: Кондор. – 2006. – 464 с.



^ 4. Перелік контрольних питань

  1. Мета, функції та складові соціального захисту.

  2. Сучасні моделі соціального захисту.

  3. Державне соціальне страхування як складова частина соціального захисту.

  4. Види державного соціального страхування.

  5. Становлення, етапи розвитку й особливості функціонування державного соціального страхування в Україні.

  6. Соціальні функції, загальні засади та принципи здійснення в Україні державного соціального страхування на випадок безробіття.

  7. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг у державному соціальному страхуванні на випадок безробіття.

  8. Страховий ризик.

  9. Особливості та перспективи розвитку державного соціального страхування на випадок безробіття.




    1. Тестові завдання для перевірки знань


Тест 1

Соціальний захист це (визначте правильну відповідь):

  1. Комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров’я та добробуту населення за конкретних економічних умов.

  2. Захист людини від природних, екологічних та техногенних загроз.

  3. Система організаційних та правових заходів, спрямованих на забезпечення добробуту непрацездатних громадян.

  4. Комплекс економічних заходів, спрямованих на подолання бідності.


Тест 2

Існують дві основні функції соціального захисту. Вони такі (визначте правильну відповідь):

  1. Функція подолання соціальної нерівності та функція надання соціальної допомоги.

  2. Реабілітаційна функція пасивного характеру (пом’якшення наслідків бідності) та превентивна функція активного характеру (запобігання бідності).

  3. Функція надання певним категоріям громадян соціальних виплат та функція компенсації недоотриманих доходів громадян.

  4. Функція гарантування певного рівня доходів та функція надання комплексу соціальних послуг.



Тест 3

Державне соціальне страхування це (визначте правильну відповідь):

  1. Система правових, економічних та організаційних заходів, покликана компенсувати окремі види соціальних ризиків.

  2. Система формування спеціальних страхових фондів, кошти яких використовуються для утримання соціально незахищених осіб.

  3. Система відносин по забезпеченню потреб певних верств громадян через розподіл і перерозподіл національного доходу.

  4. Спосіб реалізації конституційних прав громадян.


Тест 4

Основними завданнями державного соціального страхування є (визначте правильну відповідь):

  1. Скорочення розриву між рівнем матеріального забезпечення працюючих та непрацюючих громадян.

  2. Формування грошових фондів, з яких компенсуються втрати, пов’язані з утриманням осіб, які за різних обставин не беруть участь у трудовому процесі.

  3. Відновлення і збереження стану працездатності працівників та гарантування певного матеріального забезпечення громадянам, які втратили працездатність, або не мали її зовсім.

  4. Сприяння вирівнюванню життєвих рівнів представників різних соціальних груп суспільства, не залучених до трудового процесу.


^ Тест 5

До принципів здійснення державного соціального страхування на випадок безробіття не входить (визначте правильну відповідь):

  1. Економічна зацікавленість суб’єктів страхування у поліпшенні умов і безпеки праці.

  2. Надання державних гарантій реалізації застрахованим особам своїх прав.

  3. Цільове використання коштів страхування.

  4. Обов’язковість страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування згідно з законом, добровільність страхування інших осіб.


Тест 6


Страховий ризик це (визначте правильну відповідь):

  1. Обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

  2. Обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг.

  3. Обставини, внаслідок яких особи можуть частково втратити роботу і потребують соціальних послуг.

  4. Обставини, внаслідок яких особи ризикують втратити роботу і вимагатимуть соціальних послуг.


^ Тест 7

Страхувальники це (визначте правильну відповідь):

  1. Роботодавці, застраховані особи, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

  2. Особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, та відповідно до Закону сплачують страхові внески.

  3. Роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

  4. Роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески, та інші особи, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.


^ Тест 8

Види соціальних послуг це (визначте правильну відповідь):

  1. Професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт; інформаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

  2. Перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні; інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

  3. Підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

  4. Професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.


Тест 9

Зняття з обліку страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, здійснюється (визначте правильну відповідь):

  1. За їх заявою.

  2. Після перевірок, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

  3. За їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

  4. За їх заявою та проведенням перевірки їх діяльності.


Тест 10

Загальнодержавні оплачувані громадські роботи – це (визначте правильну відповідь):

  1. Роботи, які мають суспільну корисну спрямованість, відповідають потребам держави виходячи з її соціально-економічних пріоритетів та виконуються на об’єктах, визначених Кабінетом Міністрів України, у сфері будівництва та реконструкції спортивної, транспортної, медичної, туристичної телекомунікаційної інфраструктури, у тому числі на об’єктах, пов’язаних з підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

  2. Роботи, які відповідають потребам громади, регіону сприяють їх соціальному розвитку.

  3. Суспільно корисні роботи на об’єктах туристичної та телекомунікаційної інфраструктури, у тому числі на об’єктах, пов’язаних з підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

  4. Роботи, що відповідають потребам держави у сфері будівництва та реконструкції спортивної, транспортної, медичної, туристичної телекомунікаційної інфраструктури.



Лекція: Соціальний захист та державне соціальне страхування. Державне соціальне страхування на випадок безробіття.

План:

1. Мета, функції та складові соціального захисту. Його сучасні моделі.

2. Державне соціальне страхування у контексті соціального захисту: виникнення, становлення, етапи розвитку.

3. Загальні засади, функції та принципи здійснення державного соціального страхування в Україні.

4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: соціальні функції, особливості та перспективи.

Соціальне страхування є важливою складовою частиною соціального захисту. ^ Соціальний захист – це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров’я та добробуту населення за конкретних економічних умов.

^ Метою соціального захисту є, по-перше, забезпечення рівня життя непрацездатних громадян не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого державою, по-друге – попередження соціальної напруженості, яка може виникнути в суспільстві внаслідок майнової, расової, культурної, релігійної та соціальної нерівності. Іншими словами, соціальний захист виступає амортизатором соціально-економічних і політичних ризиків.

Таким чином, доки будуть бідні та існуватиме нерівність, доти функціонуватиме система соціального захисту.

Існують дві основні функції соціального захисту:

  • пом’якшувати наслідки бідності (реабілітаційна функція пасивного характеру);

  • запобігати бідності (превентивна функція активного характеру) через захист доходу на випадок втрати працездатності, тобто через соціальне страхування.

У сучасному світі функціонують різноманітні системи соціального захисту. Деякі з них дуже схожі між собою, деякі цілком відмінні, чи мають лише окремі подібні риси. Виходячи з цього, вчені класифікували існуючі системи соціального захисту і створили так звані “моделі”.

Одними з найбільш розповсюджених вважаються класифікації моделей соціального захисту за Лейбфрідом і Еспінг-Андерсеном. ^ Лейбфрід запропонував класифікацію, яка базується на принципі “сімейної схожості”. Його чотири моделі представляють собою чотири групи країн:

  • Скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія), де соціальний захист розвинений найкраще;

  • “Бісмаркові країни” (Австрія, Німеччина) є прикладами “інституціональної” моделі соціального захисту;

  • Англосаксонські країни (Велика Британія, США, Австралія, Нова Зеландія) застосовують “залишкову” модель;

  • “Латинське узбережжя” (Іспанія, Португалія, Греція, Італія, Франція) – соціальне забезпечення перебуває в “зародковому” стані.

Еспінг-Андерсен розглянув державні системи соціального захисту з точки зору розбіжностей у політичних ідеологіях і визначив так звані режими соціального захисту: ліберальний, корпоративний, соціал-демократичний, розташувавши їх “справа наліво”, від найменших прихильників державного соціального захисту до найбільших.

Згодом ^ У. Лоренц, демонструючи розвиток систем соціального захисту у повоєнній Європі, об’єднав аналіз Еспінг-Андерсена з типологією Лейбфріда. Таким чином було виділено чотири моделі соціального захисту (скандинавська, залишкова, корпоративістська, рудіментарна).

^ Скандинавська модель (Швеція). Солідарна й універсальна система соціального захисту. Державні зусилля спрямовані на мінімізацію соціальних проблем та максимізацію надходжень у бюджет. Високий рівень зайнятості в країні (забезпечення значної частини “захисту” через роботу). Активне залучення жінок до трудової діяльності (виконання частини функцій з неформального догляду соціальними працівниками). Достатньо високий престиж соціальних працівників.

^ Корпоративна модель (Австрія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія, частково Франція та Італія). Участь різних секторів – державного, недержавного та неформального у сфері соціального захисту. Вища організація не повинна перебирати на себе функції, які може виконати організація нижчого рівня. Держава повинна надавати можливість недержавним і неформальним організаціям вирішувати певні питання. Соперництво між недержавними організаціями сприяє творчості та іноваціям. Система колективної відповідальності під контролем держави. (Окремі дослідники називають цю модель неоконсервативною).

^ Залишкова модель (Велика Британія). Наголос на підтримці поза ринком праці. Орієнтація державної допомоги на соціальну патологію. Державна соціальна допомога має образ “останньої надії”. Поляризація функцій догляду та контролю (держава – контроль, недержавні організації – здійснення догляду). Дуалізм держави і ринку у страхуванні, житловому забезпеченні, освіті, охороні здоров’я, службах допомоги в громаді.

^ Рудіментарна модель (Португалія, Іспанія, Греція, Ірландія). Головна риса – юридичні права на соціальний захист мінімальні або взагалі відсутні. Функції соціального захисту держава перекладає на волонтерський та неформальний сектори. Пошук джерел фінансування програм соціального захисту – проблема соціальних працівників. Соціальні служби діють некоординовано і несистематично.

^ Останнім часом можна зустріти і спрощений підхід до виділення моделей, згідно з яким у сучасному світі розвиваються лише дві моделі соціального захисту: ліберальна (залишкова) та соціально-демократична. Ліберальна – забезпечення державою рівних можливостей для самореалізації, скорочення обсягу соціального захисту. Соціально-демократична модель має на меті досягнення соціальної справедливості та подолання нерівності. Держава при цьому має гарантувати та забезпечувати визначений рівень доходів та соціальних послуг незалежно від трудового внеску. Соціальний захист у цій моделі гарантується як право, а потреби населення є підставою для визначення межі соціальних витрат.

Інколи окремо виділяють неоліберальну модель (США), де проблеми соціального захисту розв’язуються переважно за участі профспілок.

Розглянувши ці моделі, можна дійти висновку, що система соціального захисту в Україні більшою мірою відповідає німецькій моделі. Принаймні так вважають автори деяких підручників і посібників із соціальної політики.

Засади соціального захисту населення України закріплені у чинному законодавстві. Виділяють три його основні складові: соціальне забезпечення, соціальна допомога і соціальне страхування.

^ Соціальне забезпечення – це надання певним категоріям громадян соціальних виплат за рахунок коштів бюджетів, залежить воно від економічної політики уряду та стану державного бюджету, вперше поняття “соціальне забезпечення” було застосовано в законодавстві США у 1935р., а вже потім взяте на озброєння МОП.

^ Соціальна допомога теж побудована на фінансуванні за рахунок податків та інших надходжень до державного бюджету. Але ці кошти спрямовуються не безпосередньо фізичним особам, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів громадян. Соціальна допомога надається у формі різного роду пільг, житлових субсидій і зорієнтована на індивідуальну потребу громадянина.

^ Соціальне страхування, слід розглядати як наріжний камінь системи соціального захисту, його базовий інститут. Соціальне страхування це система правових, економічних та організаційних заходів, покликаних компенсувати окремі види соціальних ризиків.

Датою народження сучасного соціального страхування вважається 1881р., місцем народження – Німеччина, а батьком – князь Отто фон Бісмарк. Соціальне страхування народилося зовсім не завдяки зворушливому піклуванню влади про людей та багатих про бідних, а внаслідок того, що владу, яка керувалася здоровим глуздом, спонукали до цього обставини. Політична еліта та владна верхівка відчували страх перед зростанням соціального напруження і політичної нестабільності, які могли призвести до руйнування влади.

За таких обставин і за такою логікою з ініціативи Отто фон Бісмарка в Німеччині у 80-і роки ХІХ ст. було створено систему соціального страхування робітників. Чому саме робітників? Чому саме тоді? У 1878 р. було прийнято закон проти соціалістів. Заборона на соціал-демократичні, соціалістичні та комуністичні організації, заборона зборів, робітничих газет. Намір – позбавлення соціалістичної робітничої партії Німеччини її соціальної бази. Натомість у 1883 р. було прийнято закон про страхування на випадок хвороби, у 1884 р. – закон про страхування від нещасного випадку на виробництві, у 1889 р. – закон про страхування на випадок старості та інвалідності.

Ця система будувалася на таких засадах:

  • страхування охоплює лише тих, хто працює;

  • з тих, хто працює, тільки тих, у кого заробітна плата нижча від певної межі (тобто тільки бідних);

  • однакові (у відсотковому відношенні) внески роботодавців і працівників;

  • залежність розміру страхових виплат від розміру і тривалості сплати внесків;

  • партнерство в управлінні страхуванням (участь в управлінні страховим фондом як роботодавців, так і найманих працівників).

На початку ХХ ст. система соціального страхування формується і у Великій Британії. Політичні та економічні передумови для цього були ті самі, що і у Німеччині ХІХ ст. Запровадження соціального страхування у Британії пов’язане з іменами лорда Уінстона Черчілля та лорда Беверіджа. У 1911 р. У.Черчілль започаткував систему соціального страхування на випадок безробіття. Лорд Уільям Генрі Беверідж став батьком-фундатором нової моделі цього виду страхування і вдосконалював її аж до 1942 р. (У.Беверідж (1879 – 1963 гг.) – економіст, політичний діяч). Під його керівництвом міністерський комітет з соціального страхування розробив так званий план Беверіджа – створення системи страхування, соціального забезпечення та боротьба з безробіттям. Цей план грунтувався на трьох основних принципах:

  • залежність розміру допомоги не від розміру внесків (тобто заробітної плати), а від нормальних потреб людини в конкретно-історичний період;

  • гарантоване забезпечення у випадках соціальних ризиків всіх громадян, а не тільки працюючих за наймом;

  • інтеграція і взаємодоповнення різних форм соціального захисту – страхування, соціальна допомога (по бідності), ощадні каси (добровільне страхування).

Систему соціального страхування від безробіття Уільям Беверідж розглядав у тісному взаємозв’язку із забезпеченням зайнятості населення, яке випливає з права людини на працю.

План Беверіджа став основою для проведення соціальних реформ у Великій Британії та інших європейських країнах після другої світової війни.

Слід зазначити, що види соціального страхування, які свого часу були розроблені і втілені у життя в Німеччині та Великій Британії збереглися дотепер й застосовуються урядами різних країн у соціальній політиці і соціальному захисті населення.

Цікаво, що засновниками державного соціального страхування стали виключно консерватори, знакові фігури вкрай правої частини політичного спектру, відомі своїм неприйняттям жодних форм соціалізму, комунізму й робітничого руху у будь-яких організаційних чи ідеологічних проявах. Тим не менше, наслідки діяльності цих історичних постатей яскраво демонструють переваги розуму, волі, професійності, прагматизму та здорового глузду у державній політиці і, насамперед, соціальній сфері.

У 1917 році, коли сталася Жовтнева революція, більшовики блискавично швидко зорієнтувалися у ситуації і вдалися, насамперед, до організаційних заходів соціально-політичної спрямованості. За лічені дні (з 25.10 по 27.10) було створено Наркомпраці, а 24.12.17 прийнято постанову РНК РСФСР щодо започаткування усіх видів соціального страхування.

В Україні обов’язкове соціальне страхування було запроваджено у 1919 р. Наркомат праці України прийняв постанову про внесення до кас безробітних (організації, які виконували функції страхового фонду) коштів у розмірі 4% з повного заробітку постійних працівників і 6% з повного заробітку сезонних працівників. Ці внески сплачували підприємства ( тобто роботодавці). Самі працівники від сплати внесків звільнялися. Цього ж року в Україні було започатковано страхування на випадок хвороби.

Наркомпраці в СРСР проіснував 15 років, а у червні 1933 р. було прийнято рішення про передання усіх його функцій і підрозділів до профспілок, у тому числі функції страхування. З цього часу майже 70 років соціальне страхування здійснювалося профспілками.

Таким чином, у 30-і роки в СРСР було ліквідовано усі види соціального страхування за винятком тимчасової втрати працездатності. Соціальне страхування поступово перетворювалось на соціальне забезпечення.

Пенсійне забезпечення у радянські часи мало деякі особливості. ^ Лише з 1932 р. пенсійним забезпеченням були охоплені робітники усіх галузей народного господарства (про службовців і колгоспників поки що не йдеться). Тоді ж було законодавчо закріплено пенсійний вік – 55 років для жінок і 60 років для чоловіків. Таке рішення було прийнято на основі вивчення солідарної пенсійної системи Німеччини за часів канцлера Отто фон Бісмарка. Наприкінці ХІХ ст. у середньостатистичній німецькій сім’ї чоловік був на 5 років старший за дружину. Щоб забезпечити їх одночасний вихід на пенсію, було встановлено різний пенсійний вік.

^ За Конституцією 1936 р. громадяни отримали право на матеріальне забезпечення в старості, у разі хвороби та втрати працездатності. За цією конституцією право на пенсію крім робітників набували і службовці. Колгоспники ще 30 років мали чекати на призначення державних пенсій.

14 липня 1956 р. було прийнято окремий закон про державні пенсії. На той час пенсійні виплати фінансувалися з державного бюджету, а фонд соціального страхування входив до держбюджету і наповнювався за рахунок обов’язкових страхових внесків, які сплачували всі підприємства та організації за своїх працівників.

Нарешті ^ 15 липня 1964 р. набув чинності закон про пенсії та допомогу членам колгоспів. Цим законом вперше встановлювалася загальнодержавна система пенсійного забезпечення за рахунок коштів централізованого фонду соціального забезпечення. Колгоспникам встановили пенсії по старості та інвалідності, а їх сім’ям – у разі втрати годувальника. Але ці пенсії були значно нижчими, ніж у робітників та службовців. З цього ж фонду вперше стали виплачувати допомогу жінкам-колгоспницям з вагітності та пологів. Але пенсійний вік колгоспникам встановили – 65 років для чоловіків і 60 для жінок. Лише з 1968 р. колгоспники отримали право на пенсію по старості з того самого віку, що робітники та службовці.

^ Конституція СРСР 1977 р. закріпила в країні функціонування державної системи соціального забезпечення, проте рівень його був невисоким, а різниця у забезпеченні робітників і службовців, з одного боку, і колгоспників – з іншого залишалася дуже великою. По суті, це була соціальна нерівність, яку за 60 років радянської влади (станом на 1977 р.) так і не вдалося подолати.

У наступні роки, аж до проголошення України незалежною державою, відбувалися в цілому позитивні зміни в державній системі соціального захисту, складовою якої було соціальне страхування. Його витрати у середині 90-х років становили до 80% всіх коштів, що виділялися державою на соціальний захист. Підприємства і організації, як і в минулі роки, сплачували за працюючих страхові внески до бюджету державного соціального страхування, який усе ще був частиною державного бюджету. З бюджету кошти спрямовувалися на виплату пенсій та інші види виплат із соціального страхування. Управління соціальним страхуванням здійснювали профспілки та державні органи соціального забезпечення.

Із розвитком України як незалежної держави відбувалися певні зміни у соціальному страхуванні, але вважати їх досконалими важко. Стара модель соціального захисту була зруйнована, нова ще не сформувалася і розвиток соціального страхування був стихійним та безсистемним.

Великий вплив на розбудову нової системи соціального страхування мала ^ Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., яка визначила основні засади соціальної політики держави і закріпила право громадян на соціальний захист. У статтях 46, 48 і 49 визнається право громадян на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування, а також право на соціальний захист за віком, у разі хвороби, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Конституція покладає на державу обов’язок створювати необхідні умови для реалізації цього права.

Далі було розроблено і прийнято Верховною радою низку законів:

  • “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання” від 23 вересня 1999 р.;

  • “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р.;

  • “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р.;

  • “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003р.;

  • “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 9 липня 2003 р.

  • «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 р.


Сучасні розвинені держави активно використовують різні види соціального страхування як дієві форми соціального захисту населення. У межах соціального страхування держава піклується про незахищені і малозахищені верстви населення, які найбільше потребують її допомоги.

Право захищати (у спосіб страхування) іншу частину населення надано приватним страховим організаціям.

Зростання фінансових можливостей держави зумовлює розширення обсягів її страхової відповідальності та підвищення розмірів допомоги, пенсій та інших виплат. Так в 2001 році витрати на соціальне страхування та пенсійне забезпечення склали в Україні 21 млрд. грн. або 10,4% валового внутрішнього продукту, а у 2002 році приблизно 27 млрд. грн. або 11% валового внутрішнього продукту.

Слід пам’ятати, що питома вага соціального страхування у внутрішньому продукті розвинених країн значно перевищує питому вагу комерційного (недержавного) страхування.
^

Країна Соціальне страхування Комерційне страхування


Великобританія 20,6% 9,9%

Німеччина 26,9% 5,6%

Італія 23,6% 2,6%

Франція 28,0% 5,9%

Україна 11,4% ?

^ Державне соціальне страхування на випадок безробіття спрямовується як на компенсацію втраченого доходу так і на заходи запобігання безробіттю. Серед них програми зайнятості, підготовки і перепідготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць тощо. Тариф у страхуванні на випадок безробіття єдиний для всіх галузей. Це відповідає природі ринку робочої сили, де відбувається її постійний міжгалузевий рух.

Система надання допомоги на випадок безробіття була запроваджена в Україні в липні 1991 р. шляхом створення Державного фонду сприяння зайнятості (відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”). У березні 1997 р. кошти цього фонду стали частиною Державного бюджету України, а вже з 1 січня 2001 р. розпочав свою діяльність правонаступник скасованого фонду – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р.). Нова модель соціального захисту населення від безробіття більшою мірою відповідає перехідному періоду економічного розвитку країни і дає можливість уникнути послаблення мотивації до праці. Якщо до 2001 р. розмір допомоги по безробіттю не залежав від того, скільки пропрацювала людина до втрати роботи – 20 років чи 10 місяців, то система соціального страхування на випадок безробіття передбачає залежність отримання допомоги від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” цей вид страхування здійснюється за принципами:

  • надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

  • обов’язковість страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування згідно з законом, добровільність страхування інших осіб;

  • цільове використання коштів страхування;

  • солідарність та субсидування;

  • обов’язковість фінансування витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у випадку безробіття;

  • паритетність в управлінні страхуванням представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;

  • диференціація розмірів виплати допомоги в залежності від страхового стажу та тривалості безробіття;

  • надання допомоги із безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на рівні не нижчому за встановлений прожитковий мінімум;

  • законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування.

^ Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

Субєктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, страхувальники та страховик. Застраховані особи – наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі – військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Страхувальники – роботодавці, застраховані особи, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески. Страховик – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ). Страховий ризик – обставини, внаслідок яких особи можуть втратити роботу і потребують матеріальної підтримки та соціальних послуг за цим Законом. Обєктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи виникає право на отримання допомоги по безробіттю та надання соціальних послуг.

^ Управління соціальним страхуванням на випадок безробіття здійснює ФСС ВБ, який збирає і нагромаджує страхові внески, контролює використання коштів, виплачує матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги громадянам у разі втрати роботи, виконує інші функції згідно із законодавством та статутом Фонду.

Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням (у склад якого входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців), виконавчою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої дирекції покладаються на Державний центр зайнятості, а функції її робочих органів виконують центри зайнятості на місцях. Нагляд за діяльністю ФСС ВБ здійснює Наглядова рада.

^ Платниками страхових внесків до ФСС ВБ є роботодавці, наймані працівники та особи, які за власним бажанням беруть участь в цьому виді страхування.

Розмір страхових внесків встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України. На сьогодні він становить: для найманих працівників, військовослужбовців – 0,6% від суми оплати праці, грошового забезпечення військовослужбовців що включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці!, виплати доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характеру та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, для роботодавців – 1,6% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, для юридичних та фізичних осіб, які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру – 2,2 відсотка суми витрат на виплату доходу (прибутку).

Слід підкреслити, що розмір внесків сплачуваних до страхового фонду роботодавцями та найманими працівниками не є сталою величиною. Це зумовлено, насамперед, коливаннями рівня безробіття. При збільшенні чисельності безробітних зростають видатки фонду. Водночас зменшується чисельність платників страхових внесків, отже скорочуються обсяги надходжень. Для коригування ситуації доводиться збільшувати розміри внесків.

^ Рівень безробіття визначається як в абсолютних так і у відносних величинах, що дозволяє проводити порівняльний аналіз значень цього показника в часі і просторі. Відповідно до методики МОП рівень безробіття обчислюється за формулою:

U(%) = U · 100% / U + E, де

U(%) – рівень безробіття, U – чисельність безробітних, Е – кількість працюючих. Якщо взяти до уваги недосконалість методик обчислення як кількості працюючих так і кількості безробітних, наведена формула навряд чи дасть нам більш-менш реальну картину. Тому в багатьох країнах використовується інша методика визначення рівня безробіття запропонована МОП. Йдеться про обчислення кількості безробітних шляхом обстеження домогосподарств у визначених районах з подальшою екстраполяцією. В Україні використовуються обидві методики.

Більшість економістів вважають, що безробіття становить небезпеку для економіки у тих випадках, коли воно значно перевищує свій природний рівень, або опускається нижче цього рівня.

Джерелами формування доходів бюджету ФСС ВБ є:

  • страхові внески страхувальників;

  • асигнування Державного бюджету України;

  • суми фінансових санкцій та адміністративних штрафів (за порушення порядку сплати страхових внесків та використання коштів ФСС ВБ, недотримання законодавства про зайнятість населення);

  • доход від тимчасово вільних коштів ФСС ВБ;

  • благодійні внески та інші надходження, передбачені законодавством.

Видатки бюджету ФСС ВБ:

  • виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;

  • відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з достроковим виходом на пенсію;

  • фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції та її робочих органів, ІПК ДСЗУ;

  • розвиток матеріальної та інформаційної бази ФСС ВБ;

  • створення резерву коштів.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення.

Види соціальних послуг:

  • професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях;

  • профорієнтація;

  • пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;

  • фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

  • інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Варто зазначити, що існує точка зору щодо неправомірності фінансування дотацій на створення нових робочих місць, профнавчання, надання послуг з працевлаштування за рахунок страхових внесків. На думку її прихильників, призначення ФСС ВБ – страхування ризику втрати роботи і здійснення страхових виплат у цих випадках, а не фінансування заходів і програм, які не мають страхового характеру і тільки збільшують податкове навантаження на роботодавців та робітників, які є платниками страхових внесків. Однак, потрібно враховувати, що внаслідок запровадження активних заходів скорочується термін безробіття, людина набуває нових фахових навичок, скоріше стає до роботи, починає сплачувати податки і страхові внески. Зважаючи на це, така позиція наразі є домінуючою.

Види матеріального забезпечення:

  • допомога по безробіттю, у тому числі одноразова – для організації безробітним підприємницької діяльності;

  • допомога з часткового безробіття;

  • матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

  • матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

  • допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

У більшості країн з ринковою та перехідною економікою склалася двоступінчата система матеріального забезпечення тимчасово незайнятого населення.

Перший ступінь це допомога по безробіттю яка виплачується із спеціальних страхових фондів. ^ Допомога по безробіттю визначається у відсотках до середньої заробітної плати залежно від страхового стажу: до 2 років – 50%, від 2 до 6 років – 55%, від 6 до 10 років – 60%, понад 10 років – 70%. Залежно від тривалості безробіття допомога зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів – 100%, протягом наступних 90 календарних днів – 80%, у подальшому – 70%. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату в галузі і нижчою за встановлений прожитковий мінімум.

^ Другий ступінь це соціальна допомога, яка згідно із законодавством України має назву – матеріальна допомога по безробіттю і фінансується за рахунок коштів ФСС ВБ, хоча в багатьох країнах цей вид допомоги виплачується з державного бюджету або з фондів створених державою. Цей вид допомоги надається безробітним, у яких закінчився термін виплати допомоги по безробіттю за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї не перевищує встановленого законом прожиткового мінімуму. Тривалість виплати – 180 календарних днів, розмір – 75% прожиткового мінімуму. Після закінчення строку виплати матеріальної допомоги по безробіттю безробітним або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні може надаватися одноразова матеріальна допомога в розмірі 50% прожиткового мінімуму встановленого законодавством у разі, якщо сукупний доход на члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму.

^ Допомога по безробіттю виконує декілька соціальних функцій. По-перше, вона відшкодовує безробітному частину втраченого заробітку і надає йому матеріальне забезпечення на рівні не нижчому за прожитковий мінімум, по-друге, вивільняє час на пошук роботи і дає можливість нести пов’язані з цим витрати, по-третє, стимулює до пошуку роботи  з  прибутком більшим за допомогу.

Слід взяти до уваги, що допомога по безробіттю повинна стимулювати, а не гальмувати процес пошуку роботи, саме тому відшкодування має тимчасовий і частковий характер.


Навчальне видання


Кузнецова Тетяна Климівна


Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: сучасний етап і перспективи розвитку


Навчаьно-методична розробка теми


Відповідальний за випуск М.М. Руженський

Комп’ютерний набір: Т.К. Кузнєцова


Підписано до друку 02.11.2009 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Друк ротаційний трафаретний. Ум. друк. арк. 0,93

Тираж 20 прим. Зам. №


Свідоцтво про внесення суб’єкт видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК № 1805 від 25.05.2004.


Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

(ІПК ДСЗУ)

03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.

Тел./факс (044) 536-14-85





Разместите кнопку на своём сайте:
Документы




База данных защищена авторским правом ©kiev.convdocs.org 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Похожие:
Документы